§14

Мистецтво жити в Одесі

Ким же заселити нове місто?!
Хто такий Маразлі?

Говорить офіційний інтернет-сайт:

З 1794 року є новий план — створити із Хаджибея притулок «для єдиновірних нам народів, які страждають під турецьким ярмом, переважно ж греків». Після укладення миру багато жителів Балкан, що активно допомагали росіянам, були змушені стати біженцями. Очевидно, тому на плані 1794 року місто розділене на дві ділянки — військову і грецьку. Це, до речі, створює ще одну гіпотезу про виникнення грецького імені «Одеса» — грецьке ім’я, грецькі жителі. 19 (30) квітня 1795 були видані укази (1) про поселення в Одесі греків і албанців, що служили Росії в останню війну в Грецькому архіпелазі; (2) про заснування із греків і албанців триротного дивізіону з 330 осіб нижніх чинів; (3) про вивезення за рахунок російської казни охочих міських переселенців із Грецького архіпелагу. Була сформована особлива «комісія для греків і албанців» для вирішення всіх питань тих, хто прибував.

http://odesskiy.com/chisto-fakti-iz-zhizni-i-istorii/armjane-v-istorii-i-v-zhizni-odessy.html

Словами історика:

«Жодному народу, навіть одного із нами племені, не даровані були такі права і милості, як грекам; їх приймали як кращих братів».

А.О. Скальковський

Погляньте на карту Одеси та Одеської області і складіть список населених пунктів де, починаючи з кінця XVIII століття, проживали греки, серби, болгари і т. д

У липні 1795 пройшов перший перепис населення, проведений, мабуть, поверхнево і з великими неточностями. З цього перепису в місті (крім військового гарнізону) виявилося 2349 душ мешканців обох статей, крім дворян і чиновників. Утікачів поміщицьких селян — 566 душ. За ними слідували казенні селяни — 500 душ, міщани, що переселилися із різних губерній — 613, євреї — 240, греки — 224, купці — 146 і болгари — 60. Як бачимо, населення Хаджибея за 6 років існування під російською короною ніяк не збільшилося.
Англійські традиції Одеси

Словами документа:

Свідчать історичні діячі:

«Я не покровитель вірмен. Але ж це народ високої культури, про що свідчать зведені ними чудові храми в Криму. Хто може відмовити вірменам в тому, що вони чесний народ? Вірмени дуже люблять гроші, не менше євреїв. Але ж вони не скупі і на пожертви, і не тільки для своєї братії, а й для інших народів. Вони честолюбні. Але ж це честолюбство із добрим серцем».

Граф М.С. Воронцов

Готель «Лондонський»

Свідчать історичні діячі:

Не було в Одесі Англійської вулиці, але був Англійський клуб, готель «Лондонська», вулиця Коблевська, посуд для нашого міста із видами пам’яток випускався в Лондоні — і це все ознаки життя англійців в Одесі, їхніх зв’язків — частіше дружніх, одного разу — ворожих (гармата з фрегата «Тигр») — з нашим містом.
За хронологією першим слід було б назвати Томаса Кобле. Він був одним з небагатьох, хто міг пишатися, що став свідком народження міста. Зоряним часом життя Кобле, тоді вже генерал-майора, був період з 1814 до 1815 рр., коли він між правлінням Рішельє і Ланжерона виконував обов’язки градоначальника Одеси. I тут показав, що значить бути людиною честі, відповідальним за місто і городян. Саме Кобле здобув першу в Новоросійському краю перемогу над нашестям сарани. Вісім діб боротьби і витримки людей, що ганяли комах, і загинула сарана, що розоряла доти край. Ось у цьому була англійська завзятість Кобле.
До речі, на початку XIX століття на Дерибасівській на розі Рішельєвської, у будинку Поджіо, була резиденція дуайєна дипломатичного корпусу в Одесі англійського консула Джемса Емса. Торгівельні зв’язки, інженерні роботи були настільки великі, що Південній Пальмірі знадобився консул Великобританії. Про інженерні роботи. Одесити добре знають, що Бульварні сходи, пізніше названі Потьомкінськими, проектував італієць Франц Боффо. Але що будівництво це у прославленого Боффо «не склалося», мало хто знає. Терміни зривалися, сходи не відзначалися стійкістю. I тоді з Англії був запрошений інженер-мостобудівник Уптон. У 1841 році будівництво сходів інспектував прибулий з Петербурга англієць Прескот. I лише після цієї перевірки в 1842 році сходи почали експлуатуватися. Так що і в цьому символі Одеси — Бульварних (Потьомкінських) сходах — є англійський слід.

Свідчить карта історична:

Карта Одеси ХIХ століття.
Історія одеського фунікулера

Свідчить карта сучасна:

Карта вулиць центру Одеси.

Говорять одеські письменники:

Свідчить Костянтин Паустовський:
«Одеса — це Левант. Це Чорне море, теплі вітри з Босфору, колишні грецькі контрабандисти і негоціанти з Пірея. Iталійці, гарібальдійці, капітани і портові вантажники-банабакі. Багатства всіх країн, вплив Франції, гетто на Молдаванці, бандити, що цінували найбільше дотепність, сивовусі робітники з Пересипу, італійська опера, спогад про Пушкіна, акації, жовтий камінь, квіти, любов до анекдоту і страшна цікавість до кожної дрібниці. Все це — Одеса».

К. Паустовський «Чорне море».

Iз спогадів Володимира Жаботинського:

Навіть незважаючи на те, що вона перебувала в Росії і за мого часу була русифікована мовно, Одеса насправді не була російським містом. Вона не була і єврейським містом, хоч євреї й були, очевидно, найбільшою етнічною спільнотою, особливо, якщо зважити на те, що половина так званих росіян насправді були українцями, тобто людьми, що відрізнялися від росіян як американці від англійців, або англійці від ірландців.

Партиція Герлігі. Одеса, iсторія міста, 1794-1914.
— К.: Критика, 1999. — С. 241.


Складіть список основних націй і народів, які проживають в Одесі.

Наскільки змінилася етнічна карта міста зараз у порівнянні з періодом минулого і позаминулого століття. Якщо так, то як і чому?

Чому в офіційних історичних документах серед жителів Одеси майже немає згадки про українців, хоча, як видно із спогадів В. Жаботинського, — єврея за національністю, їх в нашому місті була більшість?