§15

Передові позиції в культурі та освіті

Одеса була першою?! Чи справедливо це?

Свідчить хронологія:

1865 p. — відкриття Новоросійського університету;
1865 p. — перша залізниця в Україні Одеса-Балта;
1871 p. — відкриття Одеської астрономічної обсерваторії;
1873 p. — введення в експлуатацію водопроводу в Одесі;
1877 p. — перша каналізація в Російській імперії;
1878 p. — будівництво першого підводного човна в Одесі;
1886 p. — відкриття першої бактеріологічної станції;
1903 p. — відкриття першої станції медичної допомоги в Одесі;
1910 p. — відкриття в Одесі аероклубу.

З книги «По сонячній Одесі»:

«...на початку прилеглої до неї [Соборної площі] (Радянської армії) вулиці Толстого, над під’їздом будинку № 4, встановлена меморіальна дошка, яка свідчить, що в 1886-1888 рр. тут знаходилася перша в Росії і друга у світі бактеріологічна станція, заснована I.I. Мечниковим. У 1920 р. вона була реорганізована в Державний санітарно-бактеріологічний інститут, а потім у науково-дослідний інститут епідеміології та мікробіології імені I.I. Мечникова. За роки існування станції та інституту їхні учені опублікували більше тисячі дослідницьких праць».

По сонячній Одесі. Одеса, 1968. — С. 46.

Таємниця одеського путівника

Зі статті Ф. Каменецького:

«Увесь світ схвилювало повідомлення про те, що французький мікробіолог Луї Пастер запропонував спосіб лікування хворих, укушених скаженими тваринами. Товариство одеських лікарів і міська дума рекомендували направити до Пастера мешканця нашого міста Миколу Федоровича Гамалію для ознайомлення зі способом одержання антирабічної (від латинського слова «сказ») вакцини. Працювавши у Пастера, Гамалія як лікар надав йому істотну допомогу в оцінці результатів проведених щеплень, і той дав згоду на передачу для організованої Одеської бактеріологічної станції необхідного матеріалу для виготовлення антирабічної вакцини та ознайомив Гамалію з технологією її виробництва.
11 липня 1886 в Одесі були розпочаті щеплення проти сказу. Лікар Яків Юлійович Бардах вже до повернення Гамалії отримав із Парижа необхідний матеріал, виготовив антирабічну вакцину і випробував її на собі.
Спільно з М.Ф. Гамалією професор Новоросійського (нині Одеського) університету Iлля Iлліч Мечников організував і очолив першу в Росії і другу у світі (після Пастерівського інституту) бактеріологічну станцію, про що повідомляє меморіальна дошка над під’їздом будинку № 4 по вулиці Льва Толстого (колишня Гулева). Це вже друга адреса станції. Спочатку вона розміщувалася у квартирі Гамалії на Канатній.
З блискавичною швидкістю звістка про відкриття бактеріологічної станції облетіла всі губернії країни. Ще б пак: досі сказ вважався невиліковним. А тут, в Одесі, навчилися рятувати людей від загибелі.
Під керівництвом Мечникова на станції проводилася підготовка молодих лікарів, виготовлення і вдосконалення способів отримання вакцин проти різних інфекційних захворювань і вивчення біологічних методів боротьби зі шкідниками сільського господарства (ховрахами, сараною): I.I. Мечников готував тут фахівців для інших регіонів. Так у вересні 1886 р. на бактеріологічній станції були організовані курси для санітарних лікарів, які на прикордонних пунктах повинні були вживати заходів проти занесення холери. У лютому 1887 р. — курси з бактеріології для санітарних і земських лікарів. На цих курсах вивчали методи досліджень під час інфекційних хвороб, з якими доводилося мати справу лікарям: холера, черевний тиф, сапу, сибірка, туберкульоз, лепра і сифіліс. Заключна лекція професора I.I. Мечникова була присвячена бактеріологічному дослідженню води, повітря і ґрунту. Потім він почав читати лекції про бактерії для вільнопрактикуючих лікарів. Було навчено 50 фахівців з різних міст Російської імперії.
У серпні 1888 р. Мечников їде працювати в Пастерівський Iнститут, але не розриває зв’язку з батьківщиною. Багато фахівців приїжджають до Мечникова в Париж, де під його керівництвом вивчають нові методи досліджень і приготування діагностичних препаратів.
У 1908 р. I.I. Мечников спільно з П. Ерліхом був нагороджений Нобелівською премією. Він до цих пір єдиний Нобелівський лауреат серед учених-медиків України. Одеській бактеріологічній станції в ознаменування 70-річчя її заснування присвоєно ім’я I.I. Мечникова.
Слідом за I.I.Мечниковим поїхав у Пастерівський інститут М.Ф. Гамалія, який пізніше повернувся до Росії і багато років очолював науково-дослідні та академічні інститути країни.
За період роботи на станції Я.Ю. Бардах багато зробив для запобігання та лікування сказу, сибірської виразки, тифу, туберкульозу, для розвитку науки про санітарію, гігієну, загальну мікробіологію. У 1889 році він відряджений до Берліна до професора Коха, де ознайомився із його роботами із туберкульозу, а після цього три місяці працював у Пастерівському інституті. У 1890 році був учасником міжнародного конгресу із гігієни і демографії. Я. Ю. Бардах у 1903 році організував в Одесі першу в Росії станцію швидкої медичної допомоги.
Земський санітарний лікар одеського градоначальства Петро Миколайович Діатроптов 12 квітня 1889 р. переніс санітарне бюро з міської управи на бактеріологічну станцію. З 1894 р. він завідував Одеською бактеріологічною станцією, де організував виробництво протидифтерійної сироватки і вивчав найбільш небезпечні інфекції. П.М. Діатроптов вперше поставив питання про необхідність бактеріологічного контролю води, нагляду за експлуатацією водопроводу і міських полів зрошення. У 1901 році на водопровідній станції «Дністер» була влаштована невелика бактеріологічна лабораторія і розпочато систематичний бактеріологічний контроль водопровідної води. Тут спільно із Д.К. Заболотним проведена експериментальна робота з бактеріологічного дослідження як стічних вод, так і овочів, вирощуваних на полях зрошення, щоб з’ясувати, чи не послужать вони джерелом холери ... З ініціативи П.М. Діатроптова в Одесі введено посади лікарів для бідних, переобладнана дезінфекційна камера і побудовано нове приміщення для бактеріологічної станції на вул. Пастера, 2, спеціальну стайню для імунізації коней для отримання протидифтерійної сироватки і здійснені досліди із отримання сироватки проти скарлатини та дизентерії.
Iменами Мечникова, Гамалії, Заболотного названі вулиці в Одесі. Iм’я I.I. Мечникова носить Одеський національний університет. Одеський науково-дослідний інститут вірусології та епідеміології ім. I.I. Мечникова (колишня Одеська бактеріологічна станція) за заслуги в розвитку науки і охорони здоров’я та у зв’язку із 100-річчям з дня заснування в 1986 році нагороджений орденом «Знак Пошани» з внесенням цієї дати до календаря ЮНЕСКО ".

Ф. Каменецький. Перша в Російській імперії і друга у світі / / Порто-Франко. −2005. — 6 травня.

Як ви думаєте, чому саме одеські вчені-біологи опинилися на передових позиціях у галузі мікробіології у другій половині XIX століття?

Подумайте над проблемою: в Середні віки різні епідемії скошували населення цілих європейських міст, а в Київській Русі ніколи ніяких епідемій не було. Опісля декілької століть чума трохи не знищила населення нашого міста. В чому ви бачите причини настільки разючих невідповідностей?

Iм’я I.I. Мечникова присвоєно одному з кращих університетів — Одеському національному університету. Проте пам’ятника цьому знаменитому вченому в нашому місті немає. А де б ви поставили йому пам’ятник?

Видатний одеський вчений Я.Ю. Бардах практично не відомий одеситам. Його іменем не названі ні вулиці, ні підприємства. Як ви думаєте виправити ситуацію?

Говорять портрети:

Видатний одеський вчений-біолог лауреат Нобелевської премії в галузі фізіології та медицини (1908) Iлля Iлліч Мечников (1845-1916 рр.) і одеський вчений-бактеріолог Яков Юлієвич Бардах (1857-1929), один із перших керівників бактеріологічних станцій в Одесі.
Історія аптеки Гаєвського

З книги «По сонячній Одесі»:

"Дещо вище від пам’ятника Невідомому матросу розташована Одеська астрономічна обсерваторія Державного університету імені I.I. Мечникова. Ця наукова установа була заснована в 1871 році.
В обсерваторії близько тридцяти років проводив дослідження сонця, виконував фотометричні роботи видатний учений-астроном О.К. Кононович. Спостереження за допомогою меридіанного кола із визначення положення небесних тіл, дослідження припливів у низці пунктів узбережжя Чорного моря здійснював тут у 1912-1934 рр. А.Я. Орлов.
Сьогодні наукові співробітники обсерваторії, очолювані членом-кореспондентом Академії наук УРСР В.П. Цесевичем, виконують завдання із координації досліджень змінних зірок.
При обсерваторії працює планетарій Одеського держуніверситету, де із відвідувачами проводять бесіди про будову Всесвіту, показують види зоряного неба на різних широтах земної кулі".

По сонячній Одесі. Одеса, 1968. — С.77-78.

«Одеський астрономічний календар»

З інтерв’ю одеського журналіста Олександра Iгнатенка:

"Одеська астрономічна обсерваторія — перша наукова установа у нашому місті, яка протягом усього часу свого існування була однією із кращих у Російській імперії, а потім — в СРСР і в Україні. До речі, на базі НДI досі працюють раритетні астрономічні прилади, активно використовувані у дослідницькій діяльності обсерваторії, яка продовжує приносити місту і державі наукову та освітню користь, підтримує у світі авторитет одеських учених-астрономів.
Валентин Григорович Каретніков — доктор фізикоматематичних наук, професор, академік Академії наук вищої школи України, протягом двадцяти трьох років завідував кафедрою астрономії ОНУ iм. I.I. Мечникова, протягом сімнадцяти — був директором НДI «Астрономічна обсерваторія». Хто як не він знає все про Одеську обсерваторію та її раритетні прилади?!
— Валентине Григоровичу, розкажіть, будь ласка, передісторію створення Одеської обсерваторії. Як виникла сама ідея відкриття такої установи в нашому місті?
— Iдея створення обсерваторії абсолютно логічна і зрозуміла: будь-яке портове місто, куди заходять кораблі, повинно мати навігаційну камеру для звірки компасів, секстантів, хронометрів й інших необхідних приладів. Одеса не стала винятком — як тільки в нашому місті з’явився порт, виникла гостра необхідність у створенні такої камери, а також у фахівцях, які працювали б у цьому напрямку. Коли відкрився Рішельєвський ліцей, у ньому з’явився спеціальний клас з різними геодезичними, топографічними і астрономічними приладами, в тому числі і телескопами. Iсторичні дані про роботу цього класу в ліцеї не збереглися, тому про історію обсерваторії ми можемо говорити лише з моменту відкриття Новоросійського університету.
— Отже, із чого ж усе почалося?
— За розпорядженням керівництва міста у 1863 році в урочищі Ланжерон була виділена ділянка землі під будівництво науково-навчальної обсерваторії, так необхідної нашому місту і молодому університету зокрема. Відведена ділянка не була пустою: там знаходився південно-східний бастіон фортеці і сигнальний телеграф, який використовувався під час російсько-турецьких воєн. Будувати саму обсерваторію почали через сім років — у 1870 році, завдяки тому, що міський голова Микола Новосельський виділив із бюджету міста недостатні 20601 рубль на будівництво на додаток до державних коштів. Приблизно у цей же час співробітники майбутньої обсерваторії почали посадку дерев, із яких почався Олександрівський парк (нині — центральний міський парк ім. Т.Г. Шевченка). Будівництво було завершено в серпні 1871 (і з того часу будинок жодного разу капітально не ремонтувався!). От тоді обсерваторія і стала виконувати необхідні для міста завдання.
— Які?
— По-перше, єдино правильним способом перевірки годинників на той час були астрономічні спостереження, і на просте побутове запитання «Котра година?» могло точно «відповісти» лише небесне світило — Сонце. Саме по ньому і проводилися спостереження, результати яких фіксувалися на головних міських годинниках. Таким же чином працівники обсерваторії стежили за точністю роботи хронометрів на кораблях, які заходили в наш порт. По-друге, із самого початку існування цієї установи тут велися дослідження із астрометрії та геодезії, що дозволяло відстежувати справність компасів і секстантів. Після появи в Одесі газових ліхтарів співробітники обсерваторії визначали, коли їх потрібно запалювати і гасити. Ну і, звичайно ж, не варто забувати і про те, що тут знаходилася база підготовки астрономів при Новоросійському університеті.
— Як проходило навчання майбутніх астрономів?
— Звичайно, окремого факультету астрономії тоді не було. Підготовка була класична, як було прийнято в усій Російській імперії: ті студенти, яких цікавив даний предмет, приходили на кафедру, яка, по суті, почала своє існування із дня перетворення Рішельєвського ліцею в університет. Там вони вибирали тему, яку розробляли під наглядом наукових керівників, потім захищали виконані роботи, отримували відповідні звання.
— Як розвивалися подальші події? Хто відіграв вирішальну роль у розвитку обсерваторії, в її науковому становленні?
— Другим завідувачем обсерваторією в 1881 році став професор Олександр Кононович. Він оснастив її новітнім, першим у Росії науковим обладнанням, розширив наукову тематику проведених досліджень. Його цілком справедливо називали першим астрофізиком Півдня Російської імперії, але, крім науки, він також був успішним в іншій діяльності — викладацькій. Його учнями стали майбутні академіки Польщі та Румунії — Богдан Залеський, Микола Донич, лауреат премії Академії наук Франції Олексій Ганський, професор Московського і Празького університетів Всеволод Стратонов і багато інших.
— Хто очолив кафедру в післявоєнний час?
Очолив кафедру астрономії, а пізніше і саму обсерваторію професор Володимир Платонович Цесевич. Він також зробив для майбутнього НДI дуже багато: організував роботу над проблемами дослідження змінних зірок, фотометрією астероїдів, штучних супутників Землі, створив потужну групу телескопобудування, заснував спостережні астрономічні станції у Маяках і Крижанівці, домігся відкриття Одеського планетарію. Його стараннями в період із 1945 по 1956 роки отримано близько 10 тисяч фотографічних пластин зі знімками зоряного неба. Ці знімки склали першу частину колекції під назвою «Старі астрографи», друга частина складена із понад 84 тисяч фотопластин, отриманих у 1957-1998 роках, третя частина — це близько 10 тисяч пластин «Сімеїзької колекції», що охоплюють період спостережень з 1909 по 1954 роки. Одеська колекція знімків зоряного неба за кількістю пластин є третьою у світі (!) після колекцій Гарвардської (США) і Зонненберзької (ФРН) обсерваторій. I, до речі, крім цієї колекції, є близько півтори тисячі знімків 99 комет і величезна кількість знімків метеоритів.
— Як займався професор Цесевич викладацькою діяльністю?
— Серед його учнів — більше ніж півтора десятка докторів наук, багато заслужених діячів науки Росії та України.
— А як йдуть справи сьогодні?
— Одеська астрономічна обсерваторія, очолювана Сергієм Андрієвським, — одна із провідних у світі організацій із дослідження хімічної та динамічної еволюції зірок і Галактики. Ми, як і раніше, ведемо наукову та популяризаторську роботу, постійно проводимо екскурсії для всіх школярів нашого міста в планетарії. Незважаючи на чималі фінансові труднощі, продовжуємо активно займатися різноплановою науковою діяльністю. Астрономія — наука космополітична, наші співробітники постійно беруть участь у міжнародних наукових конференціях, обмінюються досвідом з іноземними колегами, що сприяє обопільному розвитку і підтримує авторитет нашої країни в усьому світі".

«Одесскiй вестникъ». — 2009. — 23 травня.

Говорять портрети:

Георгій Антонович Гамов (Джордж Гамов) (1904-1968) — видатний американський астрофізик, уродженець Одеси і вихованець Одеської астрономічної обсерваторії та директор Одеської астрономічної обсерваторії — доктор фізико-математичних наук, професор Сергій Михайлович Андрієвський.

Що ви ще знаєте про Одеську астрономічну обсерваторію?

До 1992 р. Одеський міський планетарій розташовувався на Привокзальній площі, у будівлі колишнього Свято-Пантелеймонівського собору. Зараз планетарія немає, а будівлю повернули церкві. Наскільки це рішення міської влади виправдано?

Iм’я Георгія Гамова знає весь світ. А в Одесі він практично невідомий. Складіть невелике повідомлення про діяльність цього знаменитого одесита.

Палац Толстих

Iз офіційного інтернет-сайту:

Згідно із легендою, саме випадок допоміг появі однієї із перших станцій швидкої допомоги у Росії. Коли єдина дочка одеського мільйонера Толстого вдавилася кісткою, переляканий батько в пошуках потрібного лікаря об’їздив майже всі міські лікарні. Можливо, саме цей випадок і навів його на думку організувати подібну станцію в Одесі.
Так це чи не так, але історія створення та успішної діяльності одеської станції швидкої медичної допомоги протягом перших її десятиліть нерозривно пов’язана з іменами трьох наших видатних земляків-меценатів: графа Михайла Михайловича Толстого, його матері, графині Олени Григорівни Толстої, і доктора Якова Юлійовича Бардаха, великого медика і вченого-бактеріолога, сподвижника нобелівського лауреата I. I. Мечникова. Участь у підготовці та реалізації проекту брали також брат Михайла, граф Костянтин Михайлович, і члени Товариства одеських лікарів, одним із керівників якого і був довгий час Я.Ю. Бардах. Товариство обрало Організаційний комітет на чолі з М.М. Толстим.

http://odessa.sergekot.com/valihovskij-pereulok-chetnaya-storona/

Говорять зображення:

Граф Михайло Михайлович Толстой — людина, якій, серед іншого, Одеса зобов’язана організацією служби Швидкої медичної допомоги. Для більш ближчого знайомства з тонкощами роботи служби Швидкої допомоги Михайло Михайлович попрямував до Відня, де він навіть здійснював виїзди на виклики разом з черговими лікаркарями як санітар. Там же, у Відні, ним були замовлені дві карети швидкої допомоги у відомого майстра Lohner (Jacob & C, Wien) — ця фабрика спеціально виготовляла карети швидкої допомоги і карети для транспортування хворих.




Будівля Одеської швидкої допомоги. Вигляд 1904 p. і 2012 р.


Меморіальна дошка на цьому історичному будинку.
Дзвоніть в «03»!

Говорять документи:

Iз газети «Одеський вісник» за 1904 р:
«За надану допомогу станція жодної плати не стягує, незважаючи на ступінь заможності потерпілого. Станція швидкої допомоги просить не обтяжувати лікарів марною пропозицією гонорару, якого вони ні в якому разі прийняти не можуть. Санітари і кучери за прийняття подачок звільняються негайно зі служби».
Хвора одеситка або вилікуйте мені що-небудь

Iз опису будівлі у Валіховському провулку, 4 в Паспорті на об’єкт культурної спадщини міста Одеси:

«Комплекс будівель» для «Одеської станції швидкої медичної допомоги» було споруджено за ініціативою сім’ї графа Михайла Толстого. На «медичний будинок» відомий одеський меценат граф Михайло Михайлович Толстой (молодший) і його мати графиня Олена Григорівна Толстая пожертвували 100 тисяч карбованців. Крім того, граф особисто очолив будівельний комітет. Граф М.М. Толстой (молодший) повністю утримував Одеську станцію швидкої медичної допомоги упродовж 16 років і виплачував щорічно від 16 до 22 тисяч карбованців.
У 1901 році міське суспільне самоврядування міста Одеси безкоштовно відвело земельну ділянку площею у 150 саженів (32,010 квадратних метрів), відрізану від двору Старої міської лікарні у Валіховському провулку, спеціально для спорудження станції. У 1904 році з маєтку тієї ж лікарні була додатково примежована ділянка площею в 195 саженів (41,613 квадратних метрів).
Перший корпус «швидкої допомоги» у провулку Валіховському (Медичному), 8, будувався з серпня 1901 року по жовтень 1902 року. Початковий проект будинку — двоповерховий з напівпідвальним приміщенням, виконав архітектор Ю.М. Дмитренко. Однак через необхідність виділення у цій будівлі приміщення і для «Товариства одеських лікарів», яке було створене ще у 1850 році, проте не мало власного приміщення, виникла потреба переробити проект. Остаточне проектування корпусу Одеської станції швидкої медичної допомоги здійснив відомий одеський архітектор Федір Павлович Нестурх за допомогою архітектора Ю.М. Дмитренка, під наглядом якого велося будівництво. Підрядником будівельних робіт на земельній ділянці у 250 сажнів (53,35 метрів) був Н.П. Дмитрієв.
Урочисте освячення та відкриття корпусу Одеської станції швидкої медичної допомоги відбулося 20 квітня 1903 року. У цій будівлі було відділення «Товариства одеських лікарів», яке отримало залу засідань, приміщення для бібліотеки з читальнею (на другому поверсі), а також кімнату для музею, рентгенівський кабінет і приміщення для хіміко-бактеріологічної лабораторії (на першому). «Прекрасна будівля служить в широкій мірі товариству лікарів і завданням „швидкої допомоги“, і по всій справедливості заслуговує на назву „Медичного будинку“. ... прекрасна будівля в три поверхи, дуже красивої архітектури, з характерними прикрасами і орнаментом у вигляді герба Одеси і медичних емблем».
За свій внесок у створення Одеської станції швидкої медичної допомоги графиня О.Г. Толстая та граф М.М. Толстой (молодший) були обрані почесними членами «Товариства одеських лікарів», їхні портрети прикрашали залу засідань Товариства.
23 квітня 1903 року, коли карета «швидкої» вперше виїхала на допомогу постраждалому, Одеська станція швидкої медичної допомоги розпочала свою діяльність. Офіційно ж, станція була відкрита 29 квітня 1903 року.
У 1904 році на станції швидкої медичної допомоги було 2 парокінні карети, зроблені у Відні спеціальним майстром, і 5 пар коней. Штат: 7 постійних лікарів, 2 запасних лікаря, 4 стажери, 6 (7) санітарів, 3 кучери, швейцар, двірник і кухарка. Чергування на станції було цілодобовим: у день дві бригади, вночі — одна.
Медична допомога хворим надавалась безкоштовно. У приймальному покої будинку станції медична допомога надавалась безкоштовно тим, хто її потребував, а також тим, хто самостійно приходив сюди. За місяць у середньому карети «швидкої допомоги» виїжджали на 300 викликів. Лише за перший рік роботи станції було обслужено 2400 хворих і постраждалих; 249 осіб звернулися за медичною допомогою безпосередньо на станцію. Загалом за 1903-1914 роки було обслужено близько 50 тисяч пацієнтів.
У зв’язку із необхідністю розширити приміщення Одеської станції швидкої медичної допомоги у 1904 році, поряд із головною будівлею у Валіховському (Медичному) провулку, 10 було зведено одноповерховий флігель із напівпідвальним приміщенням для персоналу станції швидкої допомоги. Його спроектував і наглядав за будівництвом в той час міський (головний) архітектор Ф.П. Нестурх.
Станція швидкої медичної допомоги в місті Одесі, яка заснована професором Я.Ю.Бардахом на кошти графа М.М. Толстого (молодшого), на той час була першим на півдні Російської імперії медичним закладом такого типу. До цього моменту станції швидкої допомоги діяли лише на території Польщі (у Варшаві), яка входила до складу Російської імперії. Отже, можна констатувати, що Одеська станція швидкої медичної допомоги є засновником закладів такого типу в Україні в цілому. Крім того, разом із Варшавською та Петербурзькою станціями швидкої медичної допомоги Одеська стала однією із трьох центрів, де розроблялися принципи діяльності системи швидкої медичної допомоги як в Російській імперії в цілому, так і в Україні.
У жовтні 1905 року Одеська станція швидкої медичної допомоги вперше працювала в екстремальному режимі. Виїзні бригади виконали великий обсяг робіт, евакуювавши у лікарні міста постраждалих у вуличних зіткненнях. Упродовж 1905 року була надана швидка допомога 4124 особам, що майже на 1000 людей більше, ніж в 1904 році — 3169 хворих і постраждалих.
З осіннього семестру 1912 р. по весняний семестр 1914 р. зала засідань Одеської станції швидкої медичної допомоги була надана Одеським вищим жіночим медичним курсам як аудиторії для занять. У різні роки тут читали лекції професори О.В. Корш, М.В. Попов, К.П. Серапін, В.П. Філатов.
Після початку Першої світової війни, 21 листопада 1914 року, на Одеській станції швидкої медичної допомоги був відкритий лазарет для поранених воїнів на 20 ліжок, а згодом під лазарет була відведена й зала засідань Товариства одеських лікарів. При станції були організовані тримісячні курси для підготовки сестер милосердя. Заняття відвідували 642 слухачки, 154 з яких склали випускний іспит.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції 1917 р. й Громадянської війни 1917-1922 рр. граф Михайло Михайлович Толстой (молодший) емігрував до Швейцарії, де 30 серпня 1927 року помер. Одеська ж станція швидкої медичної допомоги з того періоду перейшла у державну власність. Цей її статус зберігається й донині.

Порівняйте документ про надання медичних послуг на першій Станції швидкої допомоги в Одесі зразку 1904 р. з сьогоднішнім днем. Які зміни ви можете відзначити?

Будівля першої Станції швидкої допомоги в Одесі по-над сто років використовується за своїм призначенням без жодних змін. Як ви вважаєте, з чим пов’язаний цей унікальний факт, беручи до уваги ті обставини, що біль-шість старих одеських будівель і корпусів не раз міняли свою функціональну направленість?

Одеса і підводне кораблебудування:

Степан Карлович Джевецький (1843-1938) і підводний човен його конструкції в Центральному військово-морському музеї в Санкт-Петербурзі. Цих підводних човнів було побудовано 50, що стало першим в історії людства досвідом серійного будівництва субмарин.


Основні винаходи С.К. Джевецькому вдалося втілити у життя в Санкт-Петербурзі й у Франції, проте Одеса пам’ятає свого видатного сина. Підготуйте коротке повідомлення про його життя і творчість, в тому числі і в нашому місті.

Пам’ятник С.К. Джевецькому в Одесі у парку Перемоги.

Чи можемо ми сказати, що друга половина ХIХ століття в історії Одеси — це її «золоте століття». Підтвердіть це на конкретних прикладах.

Підготуйте повідомлення за темами: «Медицина Одеси в ХIХ столітті» та «Наука в Одесі в ХIХ столітті»

Складіть список одеських вулиць, спусків та провулків, які названі на честь відомих одеських вчених та винахідників ХIХ століття.

Походіть по нашому місту з фотоапаратом і зробіть фотоальбом або фотокаталог пам’ятників, пам’ятних знаків та меморіальних таблиць, що увічнюють імена відомих одеських діячів науки і техніки ХIХ століття