Рoздiл IV

Одеса в роки Першої свiтової вiйни та революцiї

У калейдоскопі революційних подій дві проблеми вихо- дили на перший план: проблема війни й миру і проблема влади.
А чи легко вижити одеситам? ...
§18

Одеса революційна

У мирному місті — революційні події: чи легко одеситам?

Цифри свідчать:

Одеський історик Федір Самойлов про стан промисловості міста Одеси на початку ХХ століття:
У 1901 р. в Одесі було 477 фабрик і заводів, на яких працювало понад 20 тисяч робітників, у 1984 р. в ремісничих майстернях було зайнято понад 5 тисяч осіб. Всього в Одесі тоді налічувалося 2474 великих і малих промислових підприємств, на яких працювало 26 тисяч 178 осіб. При цьому 47 великих підприємств міста давали 56% всієї продукції фабрично-заводської промисловості. Загальна сума виробів всієї одеської промисловості у 1905 р. оцінювалася у 58 млн. рублів.

Федір Самойлов. Iсторія Одещини й Одеси (II пол. ХIХ ст.. — 1914 р.).
— Одеса: Астропрінт, 2006. — С. 71-72.

Одеса — єдине місто, яке виробляло ультрамарин, рідкісне скло й гліцерин

Статистика свідчить:

Фрагмент із книги «Iсторія міст та сіл Української РСР. Одеська область» про рівень життя та умови праці трудового люду Одеси на початку ХХ століття:
... Промислова криза 1901-1903 рр. призвела до різкого погіршення положення робочих. Реальна заробітна плата скоротилася на 10%, збільшилося безробіття, незважаючи на закон від 2 червня 1897 р., який обмежував робочий день 11,5 годинами. У таких виробництвах, як хімічне, цукрове, масло-жирове, він тривав 12, у каменоломнях (катакомбах) і цегляних заводах — 14-18, у швейних майстернях, хлібних крамницях, кондитерських, чайних — 15-17 годин на день, а працівники конки (одеського трамваю) працювали з 6 ранку до 12 ночі, тобто 18 годин на добу. На цукрорафінадному заводі Олександрівського товариства, де у 1900 році нараховувалося 818 працівників, було 2 зміни — по 12 годин кожна. Кочегари, слюсарі, машиністи, електротехніки працювали без вихідних. У паровій пральні Російського товариства пароплавства і торгівлі робочий день кочегарів тривав 15 годин без перерви. Підмайстри та учні майстрових працювали по 15-16 годин на день. У 1896 р. на шкіряному заводі Конрада і Саксе, незважаючи на те, що договором було оговорено 13-годинний робочий день (з 6 ранку до 7 вечора) робочих примушували працювати на годину-дві більше — тобто 14-15 годин, крім того, годину-півтори вранці у вихідні дні взагалі без оплати. У визначенні розмірів заробітної плати панувало повне свавілля. Не існувало єдиних ставок, розрядів, розцінок. Цим широко користувалися капіталісти. Так, праця робітників залізничних майстерень оплачувалась за розцінками, встановленими ще в 1863 р. (під час будівництва залізниці), іноді навіть знижуючи їх. Середньорічна зарплата робітників на промислових підприємствах Одеси становила в 1903 р. 263 рублі, або 22 рублі на місяць. Лише висококваліфіковані металісти (близько 4% від загального числа робочих) отримували 40 рублів на місяць. Від жорстокої експлуатації страждали жінки і діти. У майстернях із виготовлення штучних квітів учні протягом року взагалі нічого не отримували за свою працю, тому їм призначали жебрацьку зарплату — 2-3 рублі на місяць. У швейних майстернях, після «випробувального терміну» щомісяця платили 3-5 рублів.

Iсторія міст та сіл Української РСР. Одеська область.
— К. 1978. — С. 105-106.

Директор музею Одеської залізниці Юрій Линюк про умови оплати праці залізничників:

"Оплата праці на залізниці була не високою. Влітку путівник і сторожі переїздів отримували 18 рублів, а взимку, у зв’язку зі зниженням обсягу роботи — 12 рублів. У разі, якщо сторожа підміняла його дружина, їй належало доплатити 3 рублі.
...із урахуванням того, що чорний хліб коштував 2,5 копійки за фунт (420 грамів), м’ясо — від 20 до 26 копійок за фунт, яйця — 30 копійок за десяток, вовняна тканина — 15 копійок за аршин (71 см), сукно — 2 рублі за аршин, взуття — 12 рублів за пару, гас — 1,7 рубля за відро, сім’я з 5 чоловік прожити на зарплату в 15 рублів на місяць не могла. Звідси і величезна текучість кадрів у службі шляху".

Линюк Ю.С. Сторінки історії Одеської залізниці. 1865-2005.
— Одеса: Астропринт, 2005. — С. 61-62.

Одеський «Стальканат»

Фотографія свідчить:

м. Одеса. Театр Сібірякова.

На підставі наведених даних, визначте: наскільки, на ваш погляд, було благополучним життя одеситів?

В яких творах російської та української літератури можна прочитати про життя простих людей на Україні на початку ХХ століття?

Чи відрізнялось, на ваш погляд, життя простих представників країн Західної Європи від того, що було в Російській імперії?

Свідчить хронологія:

У 1905 р. по всій Російській імперії проходять збройні повстання робітників, селян, солдатів і матросів:
9-11 червня. Лодзь. Збройне повстання робітників. Барикадні бої із військами гарнізону. Виступ придушено прибулими у місто додатковими військами.
2 червня. Лібава. Загальний страйк робітників і повстання матросів військово-морської бази. Виступ придушено військами.
9-27 червня. Лодзь. Загальний страйк у відповідь на розправу поліції та військ із демонстрантами.
13-21 червня. Одеса. Загальний політичний страйк. Збройні сутички робітників із поліцією і козаками.
14-25 червня. Повстання на броненосці «Князь Потьомкін-Таврійський» та інших кораблях Чорноморського флоту («Георгий Победоносец», «Прут»). У подіях бере участь до 2 тис. матросів.
26-27 жовтня. Кронштадт. Повстання матросів і солдатів. Виступили матроси 12 флотських екіпажів з 20, артилеристи і мінери. Перестрілка між повсталими і урядовими військами. Після придушення повстання заарештовано 1,5 тис. матросів і кілька сот солдатів.
11 — 15 листопада. Севастополь. Повстання на кораблях Чорноморського флоту і у військах гарнізону. Центр повстання — крейсер «Очаків» під командуванням П.П. Шмідта. Загалом в севастопольському повстанні бере участь близько 8 тис. солдатів і матросів.
13-26 листопада. «Старо-Буянська республіка», створена повсталими селянами сіл Царевщина і Старий Буян Самарського повіту Самарської губернії.
27-28 листопада. Кутаїс. Барикадні бої робітників із військами і поліцією.
28-30 листопада. Батум. Збройне повстання.
1-2 грудня. Туккум (Латвія). Повстання наймитів і селян під керівництвом Туккумського комітету ЛСДРП.
2-4 грудня. Москва. Повстання солдатів Ростовського гренадерського полку Московського гарнізону.
5 грудня. Москва. Загальноміська конференція РСДРП постановила оголосити із 7 грудня загально політичний страйк і перевести його в збройне повстання.
8-24 грудня. Єкатеринославль. Загальний страйк переріс у збройне повстання.
9-13 грудня. Перм. Політичний страйк переріс у збройне повстання.
9-18 грудня. Москва. Загальний страйк переріс у збройне повстання. 10 грудня почалися збройні зіткнення. 19 грудня урядовими військами придушено останнє вогнище повстання — Прохорівська мануфактура на Пресні.
12-13 грудня. Збройне повстання на Мотовіліхінському заводі (Пермська губернія).
12-15 грудня. Сормово, Нижній Новгород, Канавін. Загальний страйк і збройне повстання.
13-17 грудня. Горлівка (Донбас). Бої робочих дружин із урядовими військами. Iз боку робітників у боях бере участь понад 4 тис. осіб.
13-20 грудня. Ростов-на-Дону. Збройне повстання.
28 грудня 1905 р. — 2 січня 1906 p. Сочі. Збройне повстання. Влада у місті перейшла до рук повсталих.

Революцiя 1905-1907 років в Россії. Хроніка подій
// http://www.istmat.ru/index.php?menu=9&action=1&item=19

Фотофакт:

Олександрівський проспект в дні революції 1905 року.

Говорять зображення:

Макет ескадренного броненосця «Князь Потьомкін Таврійський» у музеї Південного оперативного командування в Одесі.

Використовуючи знання всесвітньої історії, дайте відповідь, чому на повсталому під червоними прапорами броненосці піднятий і Андріївський прапор?

Броненосець «Потемкін» усе зіпсував?

Говорять одеські письменники:

Валентин Катаєв про повстання на броненосці «Потьомкін»:
"Главное очарование моря заключалось в какой-то тайне, которую оно всегда хранило в своих пространствах. Разве не тайной было его фосфорическое свечение, когда в безлунную июльскую ночь рука, опущенная в черную теплую воду, вдруг озарялась, вся осыпанная голубыми искрами? Или движущиеся огни невидимых судов и бледные медлительные вспышки неведомого маяка? Или число песчинок, недоступное человеческому уму?
Разве, наконец, не было полным тайны видение взбунтовавшегося броненосца, появившегося однажды очень далеко в море? Его появлению предшествовал пожар в Одесском порту. Зарево было за сорок верст. Тотчас разнесся слух, что это горит эстакада. Затем было произнесено слово: «Потемкин». Несколько раз, таинственный и одинокий, появлялся мятежный броненосец на горизонте в виду бессарабских берегов. Батраки бросали работу на фермах и выходили к обрывам, старались разглядеть далекий дымок. Иногда им казалось, что они его видят. Тогда они срывали с себя фуражки и рубахи и, с яростью размахивая ими, приветствовали инсургентов. Но Петя, как ни щурился, как ни напрягал зрение, по совести говоря, ничего не видел в пустыне моря. Только однажды, в подзорную трубу, которую ему удалось выпросить на минуточку у одного мальчика, он разглядел светло-зеленый силуэт трехтрубного броненосца с красным флажком на мачте. Корабль быстро шел на запад, в сторону Румынии. А на другой день горизонт вдруг покрылся низким, сумрачным дымом. Это вся черноморская эскадра шла по следу «Потемкина». Рыбаки, приплывшие из гирла Дуная на своих больших черных лодках, привезли слух о том, что «Потемкин» пришел в Констанцу, где ему пришлось сдаться румынскому правительству. Команда высадилась на берег и разошлась — кто куда. Прошло еще несколько тревожных дней. И вот на рассвете горизонт снова покрылся дымом. Это шла назад из Констанцы в Севастополь черноморская эскадра, таща на буксире, как на аркане, схваченного мятежника. Пустой, без команды, с машинами, залитыми водой, со спущенным флагом восстания, тяжело ныряя в острой зыби, «Потемкин» медленно двигался, окруженный тесным конвоем дыма. Он долго шел мимо высоких обрывов Бессарабии, откуда молча смотрели ему вслед рабочие с экономии, солдаты пограничной стражи, рыбаки, батрачки... Смотрели до тех пор, пока эскадра не скрылась из глаз. И опять стало море таким ласковым и тихим, будто его облили синим маслом. Между тем на степных дорогах появились отряды конных стражников, высланных к границе Румынии на поимку беглых потемкинцев".

Валентин Катаев. Белеет парус одинокий…

Російський письменник О.I. Солженіцин про повстання на броненосці «Потьомкін»:

«I тут до Одеси прийшов „Потьомкін“. У тому натовпі зібралося майже 5000 осіб, „багато чоловіків і жінок виголошували промови, які закликали народ до повстання проти уряду“; серед студентів, які проникли на броненосець, відзначився Костянтин Фельдман. Він переконував підтримати міський рух бомбардуванням міста, проте більшість команди не погодилося».

Солженіцин О.I. Двісті років разом. — М.: Російський шлях, 2001. — С. 386.

Одеса — джерело тероризму в Російській імперії?

Володимир Iлліч Ленін про повстання на броненосці «Князь Потьомкін Таврійський»:

Броненосець «Потьомкін» залишився непереможеною територією революції та, якою б не була його доля, перед нами безсумнівний і значущий факт — спроба утворення ядра революційної армії.

Ленін В.I. Повне зібрання творів. — Т.10. — С. 337.

Свідчить фотографія:

Вигляд одеського порту в дні повстання на броненосці «Князь Потьомкін Таврійський».

Як повстання на броненосці «Потьомкін» сприйняли одесити?

Iз моменту повстання на кораблі пройшло понад 100 років. Спробуйте дати свою оцінку цій події ...

Iсторичні дані свідчать:

Iз книги «Iсторія Української РСР» про робітничий рух в Одесі у жовтні 1905 р.:
«12 жовтня припинили роботу залізничники станції Одеса-Застава 1. Наступного дня страйк поширився на станцію Одеса-Порт і Одеса-Товарна. До них приєдналися робітники одеських головних залізничних майстерень, друкарі. В Одесі, як у Києві і Харкові, центром політичного життя під час страйку став університет. Там відбувалися багатолюдні мітинги. Проводився збір коштів для озброєння робочих дружин. Коли за розпорядженням градоначальника університет був зачинений, у місті 16 жовтня почалося будівництво барикад і відбулися зіткнення із військами, під час яких дев’ять робітників було вбито і 80 поранено. 17 жовтня Одеський комітет РСДРП спеціальною прокламацією закликав робітників розширювати і поглиблювати боротьбу, здобувати зброю. Комітет прийняв заходи для притягнення селян і солдатів на сторону робітників».

Iсторія Української РСР. — Т. 5. Україна в період імперіалізму і до початку ХХ століття). — К.: Наукова думка, 1983. — С. 120..

Одеська революційна інтелігенція

Свідчать очевидці:

Iз щоденника відомого російського письменника I. Буніна:
«20 жовтня у кінці Софіївської вулиці поставили кулемет і весь день стукали із нього по скату, то поодинокими, то без перерви. Страшно було виходити. Увечері стрілянина із гвинтівок і черга із кулемета посилилися так, що здавалося, ніби у місті справжній бій».
«22 жовтня по Троїцькій щойно пройшов натовп із портретом царя і національними прапорами. Зупинилися на розі — „ура“ — потім стали громити магазини. Незабаром приїхали козаки, проїхали біля них посміхаючись. Потім пройшов загін солдатів і знову мимо і з усмішками».

Бунін I. Зібрання творів в 6 томах. — Т.6. -М., 1988. — С. 32.

Чому мирні одесити до жовтня 1905 p. радикалізувалися (стали більш жорстокими)?

Говорить історик:

Одеський історик Iгор Шкляєв про промисловий підйом Одеси у 1910-1914 рр.:
Свідченням визнання Одеси як найбільшого економічного і культурного центру Росії стала Всеросійська торгівельно-промислова виставка 1910 року. Експозиція загальною площею 27 десятин розташовувалася в Олександрівському парку, де в найкрасивіших павільйонах роботи архітектора Л.Л. Влодека були представлені зразки промислових та сільськогосподарських машин, електричного транспорту, виробів легкої промисловості, породистих жеребців і корів, продуктів харчування і т.д.
Передвоєнний промисловий підйом характеризувався будівництвом у 1912 р. першої лінії електричного трамваю, яка проходила по Великій Фонтанській дорозі. У 1913 р. в місті діяло 405 промислових підприємств, що випускали товарів на 95 млн. рублів.
...у металообробній промисловості було зайнято 30 тисяч робітників.

Шкляєв I.М. Iсторичне краєзнавство (Одеса й Одеська область). — Одеса: Негоціант, 2010. — С. 39.

Розказує фотографія:

Це фото 1910 року. В цьому році в Одесі відбулася Всеросійська промислова виставка і в цьому році в місці був запущений перший трамвай. Кінцева зупинка цього 32-го маршруту була зупинка «Виставочна». Виставка знаходилася в Олександрівському парку (згодом парк Шевченка). А тут видно, що це офіційно перший рейс першого трамваю в місці. Видно, що він тільки вийшов з депо (будівля на задньому плані) і його вітають шановані пани в капелюхах та в циліндрах.
Єврейські погроми 1905 року

Єврейська енциклопедія про стан всього лише однієї національної групи у Одесі:

У 1910 р. євреям належало 155 (43%) фабрично-заводських підприємств, в основному невеликих, євреї переважали в паперовій і харчовій промисловості. З десяти банків сім належали євреям. Серед найбільш багатих єврейських родин Одеси були Ефрусі, Рафалович (велика частина родини в другій половині XIX ст. прийняла православ’я), Бродські. У 1897 р. в Одесі проживало близько двох тисяч заможних євреїв: купців, дворян, почесних громадян і членів їхніх сімей. Однак економічне становище більшості євреїв Одеси було важким. У 1897 р. число економічно самостійних осіб склало серед євреїв 39,5%, не євреїв — 55,6%. Становище найбідніших верств єврейського населення ще більше погіршувалося в результаті погромів. Специфічною рисою єврейського життя Одеси був численний злочинний світ.

Одеса / / Електронна єврейська енциклопедія
// http://www.eleven.co.il/article/13047

Доведіть, наскільки змінилася ситуація в Одесі у наступні роки?

Чи отямилася Одеса від революційних потрясінь за наступні 7 років? Якими даними ви можете це аргументувати?

Свідчать пам’ятники:


На двох листівках різних часів зображені пам’ятники, що стояли на одному і тому ж місці. Кому присвячені ці скульптурні групи? Які події одеської історії вони висвітлюють? Якому пам’ятнику ви все ж таки віддали перевагу?

Як виникла «сцена зі сходами»?

Цікаві факти:

21 листопада 1925 легендарний броненосець «Князь Потьомкін Таврійський», перейменований в 1917 р. в «Борець за свободу», був виключений зі списків вже радянського Чорноморського флоту. I в той же день на 2-му Християнському кладовищі в Одесі була виявлена могила Григорія Вакуленчука.
А вже через 2 тижні «Потьомкін» постав перед людьми у новому вигляді — 5 грудня 1925 р. під музичний супровід Едмунда Майзеля, який написав спеціально до фільму музику, відбулася прем’єра першого радянського художнього (але ще німого) фільму режисера Сергія Ейзенштейна «Броненосець «Потьомкін». Наступного року фільм став кращим за визнанням Американської кіноакадемії. У тому ж 1926 році він завоював перший приз на Всесвітній виставці у Парижі. У 1952 р. Бельгійська Сінематека запропонувала п’ятдесяти восьми найвідомішим кінорежисерам Європи та Америки вибрати 10 найкращих фільмів в історії кіно. В остаточному голосуванні "Броненосець "Потьомкін"посів перше місце. У 1954 р. він увійшов до списку кращих фільмів за підсумками 1954 року. А в 1958 році він був визнаний першим серед 12 кращих фільмів усіх часів і народів за результатами міжнародного опитування критиків у Брюсселі (110 з 117 голосів). Під час же ювілейного показу стрічки в червні 2010 р. в Одесі глядачів виявилося не більше 300 чоловік!?

Перша афіша до фільму «Броненосець Потьомкін».

Кінофільм «Броненосець «Потьомкін» унікальний. Сценарій до нього був написаний за кілька днів і коректувався по ходу зйомок. Сам фільм був знятий за 3 місяці (серпень-жовтень 1925 р.). 15 кілометрів кіноплівки були змонтовані за рекордних 17 днів! Правда, головну роль у фільмі виконав не майже роззброєний і з підірваними англійцями в 1919 р. машинами знаменитий броненосець, а крейсер «Комінтерн» (колишній «Кагул» — той самий крейсер «Очаків», який у листопаді 1905 р. повстав у Севастополі під червоними прапорами під командуванням знаменитого лейтенанта П.П. Шмідта).

Одеський університет. — 2010. — № 7. — С. 4.

Цікаво знати:

У лютому 1933 р. в порту Сурабайя, головній базі колоніального флоту Нідерландів в голландській Ост-Iндії (сучасній Iндонезії), відбулося повстання на броненосці «Де Зевен Провінсен» («7 об’єднаних провінцій»), яке проходило за сценарієм, майже точнісінько аналогічним повстанню на броненосці «Князь Потьомкін Таврійський», через що, аж до своєї загибелі під бомбами японської авіації в 1942 р., корабель носив неофіційне прізвисько «індонезійський «Потьомкін».

Згадайте, на честь яких подій всесвітньої історії названий цей броненосець?

Повстання в Індонезії
Повстання в Російській імперії
Повстання в Греції

Як ви вважаєте, чому повстання на голландському броненосці було абсолютно тотожним повстанню на броненосці «Потьомкін»?

Село Алтестове назване на честь шахрая?

Свідчать історичні дані:

Про умови праці чорноробів в Англії та Німеччині:
Умови праці чорноробів у Німеччині і в Англії на початку ХХ століття характеризувалися, наприклад, такими даними: матрос-кочегар на розкішних трансатлантичних лайнерах працював понад 12 годин на добу за юшку і шматок хліба в умовах неймовірної (50 градусної) спеки. За зміну кочегари повинні були, за нормами, кинути в топку 3 тонни вугілля. Однак паливо потрібно було витягувати із бункера. Вантажити у спеціальні візки, перевозити в котельне відділення і кидати до топки. Так що кожну тонну доводилося перекидати по 3 рази, тобто за зміну — 9 тонн вугілля!

Бєлкін С.I. Голуба стрічка Атлантики.
— Л.: Судбудівництво, 1990. — С. 82.

Про умови праці на підприємствах Києва:

Робочий день на підприємствах Києва в 1903-1905 рр. тривав: у машинобудівників — 12,5 годин, на цукрових заводах — 12-13 годин. У пошивних майстерень — 12-15 годин, в булочних, пекарнях, на пошті і телеграфі — до 18 годин на добу, а в багатьох дрібних майстерень робочий день слюсарів становив 14-19 годин на добу. При цьому зарплата робітників була знижена на 20-62%. Але навіть ця мізерна зарплата не надходила до бюджету робітничої родини. Значну її частину поглинали штрафи, обрахування, хабарі, які робітники змушені були давати начальству, щоб уникнути звільнення. Так, в 1901 р. на 195 підприємствах Києва було оштрафовано 16% робітників. А вже через 2 роки на 124-х заводах і фабриках — вже 25%

Iсторія Києва. Т. 2. — Київ періоду пізнього феодалізму і капіталізму. -
К.: Наукова думка, 1984. — С. 325.

Кримінальний роман

Свідчать цифри:

До 1905 року Російська імперія була аграрною країною. 85% її населення складали селяни. 2/3 всіх орних земель використовувалися селянами через оренду. При цьому середня «трехлошадная» селянська сім’я в рік мала виручку близько 102 рублів, з яких 50 віддавала поміщику за оренду землі. Однак, на одного члена сім’ї йшло від 15 до 28 рублів на рік на їжу (у середньому — 20,44 рубля, тоді як в Англії — 101,25 рублів). Як наслідок, продовольчий кошик селян Російської імперії був дуже мізерним. Наприклад, 40% селянських хлопців вперше в житті пробували м’ясо тільки після призову до армії, тобто в 20 років!
Разом з тим, бібліотеки на російських заводах були переповнені зачитаними книгами. Знаменитий англійський драматург Бернард Шоу згадував, що в заводських бібліотеках Англії в кращому випадку можна було відшукати Біблію і Календар Британської імперії. У заводських же бібліотеках Росії представлена була література найрізноманітнішого жанру та напрямків, і вона зачитувалася робочими до дірок. Не дивно, що різноманітні політичні ідеї серед російських робітників поширювалися швидше, ніж будь-де.

Кара-Мурза С.Г. Радянська цивілізація. Від початку до Великої Перемоги. -Харків: Книжковий клуб. 2007. — С. 42. 47. 80. 84

Що призвело в Одесі до революційних виступів 1905 р.?

Яка соціальна група в період революції була найбільш активною і чому?

У чому, на ваш погляд, причина поразки повстання на броненосці «Потьомкін»?

Як ви думаєте, чому жовтневі події 1905 р. в Одесі, розпочавшись із загального страйку, переросли в збройне повстання?

Прочитайте відомі твори одеського письменника В. Катаєва «Белеет парус одинокий...» та «Хуторок в степи» і розкажіть про поведінку та позицію одеських дітей в революційний 1905 рік.

Подумайте і спробуйте пояснити, чи вирішила революція 1905 року насущні проблеми простих жителів Російської імперії в цілому і Одеси конкретно?

Складіть невелике есе про життя простого одесита в революційні дні 1905 року.

Як ви думаєте, що змінилось в Одесі в період з 1905 по 1914 роки?