§19

Одеса в роки Першої світової війни

Одеса у великій війні: борг, вклад і жертви городян
Легендарні одеські ресторації кінця ХІХ — початку ХХ століття

Хронологія свідчить:

Російська імперія у Першій світовій війні
Приводом до світової війни стало вбивство в м. Сараєво (Сербія) австрійського престолонаслідника ерцгерцога Франца Фердинанда та його дружини, вчинене 15 (28) червня 1914 р. сербським студентом Гаврилом Принципом. 10 (23) липня 1914 р. Австро-Угорщина, за якою стояла Німеччина, висунула Сербії ультиматум, що містив серед іншого вимогу про допущення австрійських слідчих на територію Сербії та введення обмеженого контингенту австрійських військ. Сербія висловила готовність прийняти основні вимоги ультиматуму, за винятком цих двох пунктів, передати справу на розгляд великих держав або в Гаазький міжнародний трибунал.
14 (27) липня 1914 р. Австро-Угорщина оголосила війну Сербії. Спроби запобігти сповзанню до європейської війни (пропозиція Англії щодо скликання конференції для вирішення конфлікту, телеграми Миколи II німецькому імператору з пропозицією посередництва і т. д.) не увінчалися успіхом. Увечері 17 (30) липня 1914 р. у Росії була оголошена загальна мобілізація. У ніч із 31 липня на 1 серпня Німеччина висунула ультиматум Росії про скасування протягом 12 годин рішення про мобілізацію.
1 серпня 1914 р. Німеччина оголосила війну Росії. 2-3 серпня Франція заявила про свою підтримку Росії, Англія ж — про підтримку Франції. Увечері 3 серпня Німеччина оголосила війну Франції. 6 серпня війну Росії оголосила Австро-Угорщина. План німецького командування (план А. фон Шліффена), розроблений у 1905 р., на першому етапі війни передбачав блискавичну кампанію на Західному фронті проти Франції, а потім дії проти Росії, збройні сили якої повинна була стримувати Австро-Угорщина. Таким чином, Німеччина мала намір уникнути війни на два фронти і закінчити її не пізніше ніж через 2-3 місяці. Російський Генеральний штаб вважав небезпечним надати Німеччині можливість розгромити Францію і тому планував одночасний наступ на Берлін силами Північно-Західного (командувач Я. Г. Жилінський) і на Відень — Південно-Західного (командувач Н.I. Iванов) фронтів.
Але для порятунку союзників, російській армії довелося почати наступ на Німеччину, не чекаючи завершення розгортання всіх військ і закінчення мобілізації, 1-а (командувач П.К. Ренненкампф) і 2-а (А. В. Самсонов) російські армії 4 (17) серпня вступили в Східну Пруссію, відволікаючи німецькі сили із Західного фронту, де в цей час Німеччина, порушивши нейтралітет Бельгії, напала на Північну Францію. Спочатку наступ російських військ розвивався успішно.
7 (20) серпня 1914 1-а армія завдала серйозної поразки 8-ій німецькій армії Прітвиця під Гумбінненом. Тим часом 2-а армія генерала Самсонова просувалася в глиб Східної Пруссії. Скориставшись злочинною бездіяльністю Ренненкампфа, який не організував переслідування супротивника, який поспішно відступав, новий командувач 8-ї армії генерал Пауль фон Гінденбург призупинив відступ і направив майже всі сили проти армії Самсонова. Два корпуси 2-ї армії були оточені і майже цілком знищені. Залишки армії відійшли до російського кордону. Після цього Гінденбург атакував війська Ренненкампфа і до 2 (15) вересня витіснив їх зі Східної Пруссії.
Більш вдало склалася обстановка на Південно-Західному фронті. У ході розпочатої 5 (18) серпня Галицької наступальної операції російські війська ввійшли у Галичину, розбили у зустрічних боях австро-угорців, і 21 серпня (3 вересня) війська генерала Брусилова зайняли Львів. Продовжуючи успішний наступ, російські війська оточили потужну австрійську фортецю Перемишль, зайняли значну частину Буковини. Загроза вторгнення російської армії в Сілезію змусила німецьке командування перекинути частину військ на Східний фронт. 12 (25) вересня за наказом російської Ставки наступ був припинений, армія ж зосереджена в районі Варшави. Протягом вересня — листопада 1914 р. на території Польщі проходили дві найбільші битви — Варшавсько-Iвангородська і Лодзька. У боях із обох сторін брало участь часом понад 800 тис. осіб. Жодній із сторін не вдалося повністю вирішити свої завдання, але російські діяли більш ефективно. Успішним контрнаступом в районі Лодзі російська армія надала істотну підтримку союзникам, які в цей час вели важкі бої за Фландрію. Наприкінці листопада 1914 р. на нараді командувачів фронтами російської армії в Бресті було прийнято рішення призупинити наступальні дії до січня 1915 р. Одна із основних причин такого рішення — нестача озброєння, снарядів, артилерії, виснаження кадрової армії. Вбитими, пораненими і полоненими російська армія втратила 1,2 млн. солдат.
На Східному фронті війна набула позиційного характеру. 20 жовтня (2 листопада) 1914 р. була оголошена війна Туреччині, і російські війська в Закавказзі розгромили 3-ю турецьку армію.

http://de.ifmo.ru/--books/0048/9_4.html

Одеські пасажирські пароплави

«Одеська пробудка»:

Російський історик Олександр Больних про випадок 29 жовтня 1914 р.
За планом німецького адмірала В. Сушона на світанку 29 жовтня 1914 р. німецько-турецькі кораблі повинні будуть обстріляти російські приморські міста на Чорному морі. Флагманський лінійний крейсер «Гебен» мав обстріляти Севастополь, а 2 турецьких есмінця повинні були завдати раптового удару по кораблях в одеському порту.
Головний есмінець «Гайрет» спокійно ввійшов в гавань і відразу за молом помітив канонерського човна «Донець». Вахтовий командир «Дінця» сам кинувся до лівої 152-мм гармати, але не встиг вистрілити. Есмінець з дистанції 80 метрів випустив торпеду, яка потрапила в ціль. Канонерка відразу ж почала тонути з великим креном на лівий борт. «Муанвет» попрямував до військового молу, проте в темряві налетів на портовий катер № 2, що відправився на допомогу «Донцю». Удар був настільки сильним, що есмінець нахилився. А катер протягло вздовж усього його борту. Турки в метушні відкрили прожектори і жбурнули в катер кілька ручних гранат. У результаті «Муанвет» не зумів торпедувати другу канонерку «Кубанець», а тільки обстріляв її. Але при цьому туркам дуже пощастило — на «Кубанці» вже другий снаряд заклинив праву 152-метрову гармату, єдину, яка могла бити по ворогу. Потім «Муанвет» пішов у нафтову гавань, де обстріляв портові споруди.
«Гайрет» також увійшов всередину гавані, але не відразу зорієнтувався. Він підійшов до військового молу і включив прожектор, намагаючись виявити мінний загороджувач «Бештау». Есмінець навіть обстріляв його, не виявивши корабель. Командир «Бештау» наказав вогонь у відповідь не відкривати, сподівавшись, що турки приймуть корабель за звичайний торгівельний корабель. Мабуть, обман вдався, так як «Гайрет» відійшов заднім ходом до середини гавані і парою пострілів втопив баржу з вугіллям. При цьому він потрапив під вогонь «Кубанця». Турки поспішно відійшли. «Кубанець» також обстріляв «Муанвет», який вийшов з Нафтової гавані. О 4.20 год. обидва есмінця зустрілися в морі й лягли на зворотній курс. Поки вони орудували всередині гавані, мінний загороджувач «Самсон» поставив на підході до Одеси 28 мін. У темряві турки помітили якісь силуети, які, на їх думку, належали російським військовим кораблям. Буйна уява зіпсувала нерви команді, тому що, якщо хто і був у морі, то лише комерційні пароплави.

Больних О. Трагедія помилок. — М., 2000. — С. 227-229.



Противники в бою під Одесою — російський канонерський човен"Донець" і турецький есмінець типу «Гайрет».

Випадок з «Меджидіє»:

Крейсер «Меджидіє» після підриву на російській міні біля Великого Фонтану.


Відновлений турецький крейсер «Меджидіє», який ввійшов в склад російського флоту під назвою «Прут».

21 березня (3 квітня) 1915 року турецький крейсер «Меджидіє» підірвався на російській міні в районі Одеси під час спроби обстріляти місто і був покинутий екіпажем. 26 травня 1915 р. корабель був піднятий із ґрунту, його відбуксирували до Одеси і повністю відновили. Крейсер увійшов до складу Чорноморського флоту Російської імперії під назвою «Прут» 16 грудня 1917 р. У травні 1918 року захоплений німецькими військами і повернений Туреччині.

Балакін С. Російський імператорський флот 1914-1917 гг.
//Морська колекція. — 1998. — № 4. — С. 20.

Що таке одеська «панама»?

А у цей час:

У 1915-1917 рр. війська Антанти проводили відому Дарданельську операцію, намагаючись захопити Чорноморські протоки, які належали Османській імперії. 18 березня 1915 р. найслабший корабель турецького флоту мінний загороджувач «Нусрет» виставив 40 мін, на яких підірвалося відразу три лінкора Антанти — англійські «Iррізістебл», «Оушен» і французький «Буве». Корпус «Нусрета» як корабель-пам’ятник досі зберігається в турецькому місті Чанакалле ...

Турецький мінний загороджувач «Нусерет».

Балакін С. ВМС Японії, Туреччини та інших країн Азії 1914-1918 рр. / /
Морська колекція. — 1999. — № 5. — С. 28.

Як ви вважаєте, набіг турецьких кораблів на Одесу — це акт залякування мирного торгівельного міста чи початок кампанії за повернення Північного Причорномор’я до складу Османської імперії?

А чи була взагалі Туреччина, нехай і в союзі з Німеччиною, готова до великої війни проти Росії у басейні Чорного моря?

Згадайте, коли і в ході яких подій Османська імперія остаточно втратила землі Північного Причорномор’я, чи робила вона пізніше спробу їх повернути? Якщо так, то хто надавав туркам допомогу?

Словами цифр:

Одеський історик Iгор Шкляєв про становище Одеси у роки Першої Світової війни:
У ході Першої Світової війни, коли у 1916 р. утворився румунський фронт, Одеса стала основним тиловим центром цього напрямку, а одеський порт — однією із найважливіших баз Чорноморського флоту. Гарнізон, де формувалися маршо- ві поповнення, досяг 100 тисяч солдатів.
За період війни населення міста разом із гарнізоном досягло 669,5 людей. В Одесу було евакуйовано кораблі військового флоту і золотий запас Румунського королівства. Через війну різко знизився товарообіг порту, кораблі якого перейшли на каботажні рейси. Промисловість швидко переорієнтувалася на військові замовлення.

Шкляєв I.М. Iсторичне краєзнавство
(Одеса й Одеська область). -Одеса, 2010. —С. 40.

Скільки разів Микола ІІ бував у Одесі?

Одеські історики Віктор Файтельберг-Бланк та Віктор Савченко про Одесу часів Першої світової війни:

У день проголошення війни Російською імперією 1 серпня 1914 р. Одесу сотрясала багатотисячна патріотична маніфестація, яка зібралася на Соборній площі і пройшла центральними вулицями міста. Одесити бурхливо виражали свої вірнопідданські почуття, славили імперію й імператора, несли портрети імператора Миколи і царя Сербії, клялися воювати до перемоги за батьківщину і братів — сербів! Одеситам здавалося, що могутня Російська імперія у союзі з Англійською імперією й республіканською Францією за кілька місяців зломлять хребет німецькому блоку.
Перші перемоги російської армії на Галичині підтримували цю мілітаристську ейфорію. Але закінчення війни відкладалося, а після поневірянь зими 1914-1915 років настрій одеситів змінився. Карткова система, зникнення продуктів, мобілізація і всілякі обмеження виявилися важким тягарем для мешканців Одеси. Війна і масова мобілізація в Російську армію змінили соціальну структуру Одеси.
Виробництво Одеси переобладнали під військові потреби. Якщо до 1914 р. в промисловості Одеси переважали текстильна і харчова галузі, обробка дерева, то в 1914 р. на перше місце стала виходити металообробка. Деякі металургійні заводи збільшили своє виробництво на 200%. У 1914-1916 рр. тільки в Одесі з’явилося майже 60 підприємств, що працювали на фронт («Шрапнель», «Снаряд», «Граната».), а 70% всіх підприємств Одеси стали працювати на потреби фронту. За 1917-1916 рр. більш ніж у два рази збільшилася ціна на продукцію, яка випускається заводами Одеси. Особливо розрісся авіазавод «Анатра» в Одесі (третій за потужністю авіазавод в імперії, на якому працювало 2 тис. робітників і службовців). Авіазавод збирав бойові літаки як французьких конструкцій, так і літаки оригінальної заводської конструкції («Анатра-Д», «Анадіс», «Хіоні-4»), виготовивши, за 1914-1918 рр. до 1200 бойових літаків. Одеська військова авіашкола готувала до 100 льотчиків на рік.
На 1916 р. в Одесі було близько 110 тис. робітників, із них тільки 35-37 тисяч були робітниками фабрично-заводськими. Найбільшими підприємствами Одеси були: Судноремонтний завод «Російського товариства пароплавства і торгівлі» (РТПіТ) — близько 2 тис. робітників, Джутова фабрика — 1800, завод сільгоспмашин I. Гена — 1350, завод К. Равенського — 1300, завод Товариства Белліно-Фендеріха — більше 1 тисячі, Одеські залізничні майстерні — 2 тисячі робітників.
В Одесі знаходився найбільший (в українських землях) військовий (військово-навчальний) гарнізон від 70 до 100 тисяч чоловік. Одеса міцно утримувала першість, як найбільшого міста на українських землях і третього в усій імперії (реальне населення Одеси досягало 630 тисяч чоловік).
Iз початком світової війни стала рости інфляція, падіння життєвого рівня населення, посилився дефіцит на ряд товарів першої необхідності (сіль, цукор, сірники). Iз 1914 р. в Одесі (як і в усій Російській імперії) був встановлений «сухий закон», а із 1916 р. продаж цукру проводився тільки за картками.
У 1914 р. ціни підскочили на 10-15%, а в 1915 р. — ще на 30-35%. Ціни на м’ясо підскочили на 50%, на ліки — на 100%. На зарплату робітника і дрібного службовця в 40-45 руб. в 1915 р. вже неможливо було прогодувати сім’ю. Тільки у 1916 р. було прийнято рішення підвищити зарплату службовцям до 75 руб.
У 1915 р. в Одесі спостерігався спалах висипного тифу. Iз осені 1916 р. місто вечорами занурювалося в морок і холод, через перебої у роботі електростанції та котельні. Коли ж електрика з’являлася, вона подавалася тільки до 11 вечора.

Файтельберг-Бланк В., Савченко В. Одеса в епоху воєн і революцій (19141920). Електронна книга // http://lib.rus.ec/b/371284/read

Російські та українські історики авіації про Одеське авіаційне підприємство Артура Антоновича Анатра:

Iстотно зросла й чисельність робітників підприємства. Якщо в липні 1914 р. на «Анатрі» працювало 95 працівників, то у листопаді того ж року — 150, в липні 1917 р. — вже 1380, на початку 1918 р. — 1990 робітників і 230 службовців. На підприємстві працював 131 верстат і 29 рухових машин. Основне підприємство заводу розміщувалося на Стрельбіщевському полі, де працювало 1030 робітників. Завод мав три відділення також на вулиці Канатній, 22 — 9430 робітників, на вулиці Ольгіївській, 5 — 90 робітників, на вулиці Кондратенка, 36 (300 робітників). Останнє відділення у січні 1917 р. із орендованого приміщення перевели у власне на вулицю Бєлінського, 17. Річна продуктивність заводу та його відділень становила 17 млн. рублів, тоді як усього два роки тому дорівнювала — 1, 2 млн., тобто зросла у 14 разів!

Харук А, Кондратьєв В., Хайрулін М. Анатра. Літаки одеського авіабудівного підприємства 1910-1924 рр. — К., 2008. — С. 8-9.

Смерть людини-легенди

Цікаво знати:

Найпоширенішим і відомим літаком підприємства А.А. Анатра в Одесі був розвідник і легкий бомбардувальник Анатра «Анасаль». Усього таких літаків було випущено близько 300 екземплярів. Він літав у складі російської військової, а трофейні машини активно використовувалися у німецькій і австрійській авіації. Під час Громадянської війни 1917-1920 років, «Анасалі» літали і під червоними зірками, і під російським триколором, і з жовто-синіми кокардами української авіації. А потім, до 1925 року, перевозили пошту, ставши таким чином першим літаком цивільної авіації на Україні. Зараз єдиний такий літак (випуску 1919 р.) знаходиться у Празькому музеї авіації і космонавтики під назвою А-1.
У 2008 р. точна копія (репліка) знаменитого Анатра «Анасаль» була відтворена на підприємстві «Одесавіаремсервіс» і з цього моменту є незмінним учасником різних авіаційних свят в Одесі.

Анатра «Анасаль» у Празі, як музейний експонат.

Відновлений на «Одесавіаремсервіс» Анатра «Анасаль» в польоті. Липень 2011 р.

Як ви вважаєте, Перша світова війна загальмувала чи навпаки активізувала розвиток промисловості Одеси?

На яких прикладах ви можете довести рівень розвитку одеських заводів? Чи відповідав він світовому?

Чому життя населення Одеси за зростання промислового виробництва під час Першої світової війни погіршувалося?

Страшна страта Степана Халтуріна

Російський історик-емігрант А. Керсновський про становище Російської імперії у період Першої світової війни:

Iз кожним місяцем все виразніше позначалася непомірність напруги, яка вимагалась від Росії. Ні політично, ні економічно наша Вітчизна не була підготовлена до такої напруги.
Осінній призов у 1916 р. терміном до 1918 р. охопив п’ятнадцять міліонів землепашців і кустарів. Поля заростали бур’яном. Гужовий транспорт був паралізований — запаси зерна все важче стає перевозити на залізничну дорогу. У містах, а потім і на фронті все частіше бракувало харчів. Транспорт неухильно розвалювався. Втрата влітку 1915 р. стратегічної залізничної мережі виявилася фатальною. Обслуговування всіх потреб країни і небувало збільшеної збройної сили лягло на слабко обладнану економічну мережу, яка із цим, явно для неї непосильним заданням, справлялась все із більшими перебоями. Судинна система країни була вражена склерозом.
У союзних і ворожих країнах — у грудні 1916 року було вже оголошено набір призовників 1919 року, тоді як у Франції та Німеччині ще не було військового призову 1918 року.

Керсновський А.А. Iсторія російської армії. — Т.4. — М., 1994. — С. 246-247.

Сучасні російські історики про становище Російської імперії у завершальний період Першої світової війни:

Після трьох років жорстокої війни, людські ресурси Росії підходили до кінця: у 1917 р. армія складалася із більш ніж 7 мільйонів людей, за війну вибуло зі строю понад 7 мільйонів солдатів та офіцерів; призову підлягало не більше 1400 осіб, що у кращому випадку забезпечувало поповненням армії ще на рік війни. Правда, ворожі держави вже повністю вичерпали запаси живої сили.

Леонів О., Ульянов I. Регулярна піхота 1855-1918. — М., 1998. — С. 151.

Кримінальна Леді

Відомий міський голова Одеси:

У роки Першої світової війни, коли в одеському міському господарстві почалися заворушення, Одесу очолив видатний інженер-залізничник, автор і будівельник Єйської залізниці Михайло Васильович Брайкевич. На цій посаді він пробув більше двох років (1915-1917 рр.), стримуючи розруху і занепад у місті. Він обіймав посаду голови Одеського військово-промислового комітету, голови наради (комісії) із палива Iмператорського Російського технічного товариства, був комісаром із морських перевезень. У своєму рідному місті М.В. Брайкевич в роки війни брав активну участь в Об’єднаному всеросійському земському і міському союзі (Земгор), надаючи допомогу пораненим воїнам.

Міський голова Одеси в 1915-1917 рр. М.В. Брайкевич

Скарби інженера-шляховика. М.В. Брайкевич
// http://korenev.org/index.php/2011-04-07-13-55-37/2011-04-07-14-16-28/87-2011-05-11-16-21-03

Свідчать історичні дані:

Про нову систему управління промисловістю в Україні:
Влітку 1915 р. для координації, регулювання та розбудови промисловості та постачання фронту були створені 4 особливих наради: із оборони, палива, перевезень і продовольства. Найважливіша з них — особлива нарада із оборони здійснювала нагляд за казенними та приватними підприємствами, що працювали на війну, сприяла створенню нових підприємств, розподіляла військові замовлення і стежила за їхнім виконанням.
Місцевими органами особливої наради із оборони були районні заводські наради, до яких входили царські чиновники й представники буржуазії. До кінця 1915 р. в Україні діяли 4 таких наради: Київська, Одеська, Катеринославська та Харківська. Кожна із них контролювала військове виробництво у декількох губерніях. Загалом в Україні вони здійснювали нагляд за діяльністю 1130 підприємств, де було зайнято майже 400 тисяч робітників.
Постачанням армії почали займатися також Союз земств і Союз міст, створені ліберальною буржуазією у червні-серпні 1914 р. У 1915 р. вони об’єдналися в Союз земств і міст (Земгор), який займався переважно дрібною промисловістю місцевого значення, яка виготовляла предмети інтендантського постачання (кожушки, чоботи, упряж і т.д.).
...Більша частина металу в першу чергу використовувалася для виготовлення озброєння та військового спорядження. А, наприклад, виробництво рейок, так необхідних для залізниць, скоротилося із 28 млн. пудів у 1913 р. до 19 млн. пудів у 1916 р.

Iсторія Української РСР. — Т. 5. Україна у період імперіалізму (початок ХХ століття). — К.: Наукова думка, 1983. — С. 330-332.

Ще один факт про «Соньку — Золоту Ручку»

У Росії ж після Лютневої революції 1917 року був сформований «жіночий ударний батальйон смерті». У зверненні Московського жіночого союзу говорилося: «Жоден народ в світі не доходив до такої ганьби, щоб замість чоловіків-дезертирів йшли на фронт слабкі жінки. Жіноча рать буде тією живою водою, яка змусить опритомніти російського богатиря». Зазнавши важких втрат в літньому наступі, ударниці були зняті з фронту і в жовтні 1917 р. взяли участь в захисті Зимового палацу в Петрограді.

Свідчать зображення:

Жінки в роки Першої світової війни

Жінки замінили чоловіків, які пішли на фронт, у промисловості, на транспорті та у допоміжних армійських службах.

Як ви думаєте, чи очікували війну в Одесі і чи було наше місто готове до неї?

Які підприємства Одеси були переорієнтовані на військові потреби в роки Першої світової війни?

У посібнику мало говориться про діяльність міського голови М.В. Брайкевича. Спробуйте самі визначити напрями його зусиль у нашому місті в період Першої світової війни.

Серед безлічі фотоматеріалів, присвячених Першій світовій війні, є зображення жінок в Англії, Франції, Німеччині, які освоїли чоловічі професії, замінивши чоловіків, які пішли на фронт. А ось аналогічних фотографій стосовно Російської імперії, України чи Одеси немає. З чим це пов’язано? I чому зараз, коли немає війни, жінки виконують найчастіше чоловічу і часто важку роботу?

Прочитайте ще раз дані одеських істориків про погіршення життя одеситів і російських істориків про катастрофічне становище з людськими ресурсами у Росії — чи свідчать вони про формування передреволюційної ситуації?

Використовуючи дані інтернет-ресурсів, з’ясуйте, де в Одесі знаходиться єдиний пам’ятник жертвам Першої світової війни, і пам’ять про яку подію, із наведених у посібнику, він увічнює ...

На 1917 р. Одеса стала одним із найбільших у Російській імперії центрів авіаційної промисловості. Зараз в Одесі літаки тільки ремонтують, хоча спроби налагодити авіаційне виробництво теж є. Підготуйте повідомлення про історію авіаційної галузі в нашому місті.