§21

Одеса між двома світовими війнами

Мирне життя та мирні потрясіння?!

Говорить поет:

«Брали на мушку», «ставили к стенке»,
«Списывали в расход» —
Так изменялись из года в год
Быта и речи оттенки.


М. Волошин

Чи відображають рядки Максиміліана Волошина ситуацію Громадянської війни 1917-1920 рр.?

Як ви думаєте, які стояли завдання перед переможною більшовицькою владою в Одесі після закінчення Громадянської війни?

Бандитський полк імені Леніна

Розповідає історик:

Одеський історик Iгор Шкляєв про ситуацію в Одесі після закінчення Громадянської війни:
"Населення міста за роки Громадянської війни значно зменшилося. За даними перепису 1920 р. воно становило 427800 чоловік. Події початку 20-х років — занепад, руїна, голод, згортання виробництва, консервація підприємств, відхід міського населення в сільські райони, де легше було прогодуватися, призвели до того, що за переписом 1923 р. в Одесі налічувалося лише 324 тисячі жителів. За роки Громадянської війни масовим явищем стало руйнування житлових будинків, які місцеві жителі використовували як паливо. Так, якщо в 1914 р. у місті налічувалося 10 тисяч споруд, то в 1924 р. їх залишилося лише 7,5 тисяч. Досить швидко Радянській владі вдалося ліквідувати такі пережитки Громадянської війни, що носили масові форми, як кримінальну злочинність. Для цього були застосовані вкрай репресивні методи (розстріл на місці грабіжників-нальотчиків), що характерно для тоталітарних режимів.
Розруха охопила всі галузі промисловості. Зупинився торгівельний порт, торгівельний флот нараховував лише 5% від довоєнної чисельності, майже всі кораблі були виведені за кордон. Державна політика тотальної націоналізації себе не виправдала. Тому більшовиками був проголошений НЕП — Нова економічна політика. Дотримуючись нових принципів і вказівок із центру, Одеський губнаргосп організував повний перелік всіх підприємств, разом із найдрібнішими. Ринкові відносини, госпрозрахунок, децентралізація керівництва промисловості дали свої результати. Одеса швидко ставала центром приватної торгівлі не тільки в Україні, але й у СРСР. За даними Одеської міськради, у 1925 р. тут діяло 95% всієї міської торгівлі. Поступово відроджувався і торгівельний флот, портове господарство. Почала діяти регулярна товаропасажирська лінія Одеса-Трієст".

Шкляєв I.М. Iсторичне краєзнавство Одеси. — Одеса, 2010. — С. 52-53.

Свідчать факти:

Відповідно до змісту першої радянської Конституції УРСР 1919 року вся влада в Україні мала належати радам народних депутатів, рішення яких втілювали у життя виконавчі комітети. Політична влада належала Комуністичній партії.
Одеська міська рада була створена у 1922 році. Перед першою Одеською міською радою насамперед стояло завдання подолання господарської розрухи, зміцнення союзу із селянством, поліпшення продовольчого забезпечення робітників. У 1920-1930 роки голови міських виконкомів дуже часто змінювалися, по 2-3 рази на рік. Аналіз соціального складу депутатів свідчить про перевагу у всіх міськрадах робітників. Середній освітній рівень депутатів був вкрай низький. Національний склад Одеської міськради відображав етнічну структуру міста.
Одеса залишалася губернським центром до 1925 року, після проведення адміністративної реформи окружним, а з 1932 року — обласним центром.
Червоний терор у Одесі

Iз інтернет-статті «Нова економічна політика на Україні: її мета і сутність»:

На початку 20-х років в Україні, де військові дії проходили безперервно протягом 7 років, народне господарство перебувало в занепаді. Але параліч виробництва був також пов’язаний зі спробами партійного керівництва зруйнувати ринковий механізм. Через брак хліба різко скоротився видобуток вугілля, що у свою чергу призвело до зупинки транспорту. Продовольча, паливна і транспортна кризи розхитали матеріально-технічне постачання всієї промисловості. Чисельність робітників важкої промисловості України скоротилася наполовину порівняно із довоєнним рівнем. Крім перерахованих причин, слід зазначити, що перехід до НЕПу був, перш за все, обумовлений соціально-політичною кризою 1921 року, яка проявилася у розгортанні страйкового руху серед робітників, повстаннях в армії, повстанському русі селянства майже на всій Україні. Жорстке придушення робітничо-селянських виступів вирішувало зазначені проблеми. Таким чином, криза 1921 р. змусила радянське керівництво терміново переглянути економічну політику, особливо щодо селянства.
X з’їзд РКП(б) у березні 1921 р. затвердив нову економічну політику, яка передбачала заміну продрозкладки продподатком, відновлення торгівлі та товарно-грошових відносин, децентралізацію економічної діяльності, дозвіл приватної торгівлі та дрібного підприємництва, введення твердої валюти, введення госпрозрахунку на підприємствах (право продажу певної кількості надпланової продукції), дозвіл іноземних концесій, відновлення матеріальних стимулів виробництва, розвиток кооперації та оренди, реорганізацію апарату державного управління народного господарства країни.
Основними заходами радянського керівництва із реалізації НЕПу були повернення дрібних та середніх підприємств, дозвіл оренди підприємств у торгівлі, промисловості і техніці, у сільському господарстві, на правах концесій 65 підприємств були здані іноземним підприємцям (переважно в гірській і деревообробній промисловості). Створювалися спільні підприємства, були ліквідовані главки і створені трести, розширювалася торгівля із зарубіжними країнами.
Нова економічна політика радянського керівництва була тимчасовим відступом при переході до соціалістичного будівництва. Її метою було забезпечити досягнення кінцевої мети — побудова соціалізму радянської моделі. Тому основними складовими частинами цієї політики був жорсткий однопартійний режим у політико-ідеологічній сфері та адміністративно-ринкова система господарювання в економіці, яка пов’язувалася з світовою.

// http://ua-ihistory.ru/index.php/20/novaya-ekonomicheskaya-politikanep-ee-tsel-i-suschnost.html

Свідчать зображення:

Робочі одеських залізничних майстерень на початку 1920-х років.

Зверніть увагу на радянські плакати часів НЕПу. Які висновки ви можете зробити?

Як ви думаєте, чому Радянська влада пішла на введення Нової економічної політики?

Для відновлення народного господарства радянські керівники вирішили зробити ставку виключно на власні сили, а не на іноземні кредити, як це роблять сьогодні багато керівників різних країн світу. Чи оправдане таке рішення, з вашої точки зору?

Чи не пропав революційний дух у радянських людей у перехідний період НЕПу. З чим це було пов’язано?

Як Одеса збиралася на війну

Розповідає історик:

Директор музею Одеської залізниці Юрій Линюк пише:
«Були прийняті швидкі заходи із переоснащення Одеського району новою технікою. Так, у 1931 р. почалося спорудження гірки на станції Одеса-Застава-1; Одесу-Сортувальну відкрили для переформування поїздів; введена нова технологія переробки хлібних вантажів у зв’язку із введенням в експлуатацію першої черги Хлібної гавані у порту; покращилося Головним майстерням, передали для експлуатаційної роботи. Почалося спорудження вагонного депо на станції Одеса-Застава-1. У 1932 році введено в дію тупіки для поточного ремонту на станції Одеса-Товарна». водопостачання Одеси-Товарної; частину колії, що належала

Линюк Ю.С. Сторінки історії Одеської залізниці. 1865-2005.
— Одеса: Астропринт, 2005. — С. 111.

Iз книги «По сонячній Одесі»:

«На базі Лермонтовського курорту в 1928 році був створений Український інститут курортології і фізіотерапії. Це був науковий центр із вивчення природних лікувальних ресурсів України та лікування населення курортними і фізіотерапевтичними методами».

По сонячній Одесі. — Одеса, 1963. — С. 81.

Відкриття музею в скрутні часи

Iз інтернет-статті «Культурне життя на Україні у 1921-1939 рр.»

Першочерговим завданням побудови комуністичного суспільства була ліквідація неписьменності. На початку 20-х років неписьменними були більше половини населення України. Для боротьби з цим явищем створювалася мережа шкіл з ліквідації неграмотності — лікбези, в яких могли навчатися всі громадяни з 8 до 50 років. До подолання неписьменності залучалися всі грамотні громадяни. Одночасно із подоланням неграмотності радянські органи влади цілеспрямовано прищеплювали населенню відданість комуністичній ідеології. Всі навчальні посібники, періодичний друк, література були пройняті політичним змістом. Боротьба із неписьменністю виявилася результативною. Уже у 1926 р. основами грамоти оволоділа більша частина населення. У 1939 p тільки 15% населення у віці до 50 років залишалися неписьменними.
Під час влади більшовиків змінилася, порівняно із дореволюційними часами, і система освіти. У 20-ті роки вона виглядала так: діти від 4 до 8 років виховувалися у дитячих садках і будинках, із 8 до 15 років у дитячих будинках та семирічних трудових школах; із 15 років підлітки вступали до профшкіл із дворічним терміном навчання, в яких завершували початкову освіту. У семирічці основна увага приділялася виключно трудовій підготовці молоді для роботи на виробництві й не ставилося завдання підготовки до вузу. Крім того, змінилася вся методика викладання та система організації навчання, починаючи із уроку і закінчуючи структурою позашкільної роботи.
Вищими навчальними закладами в УРСР протягом 1922-1929 рр. були технікуми та інститути. У технікуми приймали осіб від 17 років. Тут готували фахівців вузької спеціалізації. Вже у процесі роботи, набуваючи стажу, випускник технікуму міг стати інженером, агрономом, економістом і т.д. В інститутах же здійснювалася підготовка адміністраторів, організаторів виробництва.
У 30-ті роки школа піддалася новим змінам. У липні 1930 р. ЦК ВКП (б) прийняв постанову «Про загальне обов’язкове навчання». Щоб реалізувати принцип обов’язковості, потрібні були нові шкільні приміщення, кадри вчителів, підручники та посібники. Для вирішення цих проблем при РНК УРСР створили комітет сприяння всеобучу («загальне навчання») на чолі із головою уряду В. Чубарем. Здійснювалася докорінна перебудова шкільної мережі. Початкові школи переводилися на семирічне навчання, а деякі семирічки — на десятирічний термін навчання. У 1934 р. була введена єдина структура загальноосвітньої школи трьох типів: початкова (чотирирічне навчання), неповна середня (семирічне) і середня (десятирічне). Почалося масове будівництво шкіл. Уже у 1932/1933 навчальному році 98% дітей шкільного віку ходили в школу.
80% учнів в УРСР вчилися в українських школах. Національні меншини мали свої школи: російські, єврейські, польські, німецькі, болгарські, молдавські, татарські й т.д. Але наприкінці 30-х років більшість з них перевели на українську або російську мову навчання. У 1938/1939 н.р. у всіх школах СРСР ввели обов’язкове вивчення російської мови. Навчання забезпечували понад 150 тис. учителів.

// http://ukrmap.su/ru-uh10/272.html

Найдіть сучасну назву спеціальностям, вказаним у вище приведеному документі

В. Файтельберг-Бланк та Віктор Савченко:

За роки сталінських репресій близько 2/3 української інтелігенції, що становило близько 500 тисяч людей, знищено. В Одесі в 1930-1931 роках було заарештовано 30 викладачів університету, медичного і сільськогосподарського інститутів. У середині 1937 р. відбулися масові арешти в будівельному і мукомольному інститутах. Чекісти стверджували, що українські націоналісти виступають за терористичну боротьбу проти керівництва ВКП (б), і вони приймають вимушені рішучі заходи у цій боротьбі. Тільки от привести хоч один приклад терористичного акту, виконаного націоналістами чи есерами, чекісти так і не змогли ...

Файтельберг-Бланк, В.Савченко. Терор проти одеської наукової еліти 1937-1938 рр. // http://odesskiy.com/chisto-fakti-iz-zhizni-i-istorii/terrorprotiv-odesskoj-nauchnoj-elity-1937-1938.html

Хлібна криза

Iгор Шкляєв:

«... уже в другій половині 1920-х років, у зв’язку із курсом на індустріалізацію, НЕП почали згортати. Почалися небачені репресії сталінського режиму проти тих, хто в минулому не поділяв програму і дії більшовиків. Тільки в Одеській області за офіційними даними, було репресовано понад 30 тисяч осіб, без урахування „розкуркулених“ селян. Близько 8 тисяч із них розстріляно».

Шкляєв I.М. Iсторичне краєзнавство Одеси. — Одеса, 2010. — С. 55.

Які заходи в галузі економіки Радянська влада намагалася провести у першу чергу?

Які промислові, наукові, навчальні чи культурні об’єкти в Одесі були створені у міжвоєнний період?

Як Ви можете оцінити заходи Радянської влади в Одесі зокрема і в Україні в цілому у період НЕПу?

Складіть розповідь про життя одеситів і одеситок у період НЕПу ...

Чим була викликана необхідність швидкої ліквідації неписьменності в Україні?

Як ви вважаєте, чи виправдані були сталінські репресії і чи можна було у той період обійтися без них?

Після відміни НЕПу радянське керівництво взяло курс на швидку індустріалізацію країни. Одесі в цій політиці відводилася дуже важлива роль як рупного промислового центру України. Використовуючи додаткові джерела, проведіть «наукове розслідування» та виявіть ті промислові, транспортні та наукові об’єкти, які були створені в нашому місці в 1930-ті роки?