Рoздiл V

Одеса у роки вiйни 1941~1945 рокiв

Немає для нашої країни і народу події більш за своєю суттю героїчної і трагічної одночасно, ніж німецько-радянська війна 1941-1945 рр. 1418 днів і ночей, битв, втрат, перемог і поразок. Біль втрат і радості звільнення. Героїзм на фронті, трудовий подвиг і ... життя на окупованій території в тилу, начебто вже не своєї країни ...
У нашій країні немає сім’ї, яка б не втратила своїх рідних у цій страшній війні. I в країні нашій просто не може бути тих, хто не знає або забув найстрашнішу війну в історії людства. Війну, яка зберегла всім нам життя, але забрала 27 мільйонів радянських людей, більше 6 мільйонів з яких — наші співвітчизники — жителі України.
§24

«Тільки тоді лише стає місто героєм, коли став героєм солдат»

Героїчні 73 дні: не поразка, але ще не перемога ...
Сталінський терор 30-х років

Цифри свідчать:

Напередодні війни Одеса була найбільшим економічним, науковим, культурним центром півдня Радянської України. До цього часу в місті налічувалося 442 промислових підприємства союзного і республіканського значення, 16 вищих навчальних закладів, 30 технікумів і середніх спеціальних училищ, а також 6 театрів, десятки бібліотек, музеїв і санаторіїв. Значну роль місто відігравало як серйозний регіональний транспортний вузол, що складається з Одеського морського торгівельного порту, — у той час найбільшого на Чорному морі, який був основною базою Чорноморського морського пароплавства; потужного залізничного вузла — центру Одеської залізниці, найстарішої й найбільш потужної в Україні (відкрита 3 грудня 1865р.), і підрозділів Аерофлоту, представлених у першу чергу аеропортом «Застава II».
Злочини НКВС

Хронологія свідчить:

1 вересня 1939 р.- 2 вересня 1945 р. — Друга світова війна;
22 червня 1941 р. — 9 травня 1945 р. —  Німецько-радянська війна;
5 серпня — 16 жовтня 1941 р. — героїчна 73-денна оборона Одеси;
16 жовтня 1941 р. — 9 квітня 1944 р. — 907-денна окупація Одеси німецько-румунськими військами
10 квітня 1944 р. — Одеса звільнена військами 3-го Українського фронту під командуванням маршала Радянського Союзу, одесита Р.Я. Малиновського;
1 травня 1945 р. — вперше в Радянському Союзі Одеса була названа містом-героєм;
8 травня 1965 р. — Одеса офіційно отримала статус міста-героя з нагородженням її медаллю «Золота Зірка» і Орденом Леніна.
Початок війни в Одесі

Говорять факти та цифри:

З 5 серпня 1941 року протягом 73 днів радянські війська і населення міста героїчно відбивали наступ німецько-фашистських та румунських військ. Чорноморський флот забезпечував морське з’єднання і прикривав Одесу з моря. Близько 55 тисяч одеситів вступили до народного ополчення та винищувальних батальйонів.
Захисники міста під Одесою завдали великих втрат четвертій румунській армії: було знищено понад 160 тисяч бійців ворога, близько 200 літаків і 100 танків.

Одеса в німецько-радянській війні Радянського Союзу. — М., 1947.

Їм вдячна Одеса:

Командувач Одеським особливим військовим округом генерал-лейтенант Георгій Павлович Сафронов. Командувач Одеським оборонним районом — контр-адмірал Гаврило Васильович Жуков. Командувач Окремою Приморською Армією, що стійко обороняла Одесу 73 героїчних дні, — генерал армії Iван Юхимович Петров.

Iз книги «Одеська область у німецько-радянській війні»:

«У ті дні червоноармійці і червонофлотці за підтримки мирного населення не тільки більше двох місяців стримували під стінами міста 4-у румунську армію, а й завдавали їй відчутних ударів. У зв’язку з таким становищем з Бухареста на передову один за одним летіли грізні накази, в одному з яких командувач румунською армією маршал I. Антонеску прямо писав своїм військам: »... Ганьба такій армії, яка вчетверо перевершує противника за чисельністю, перевершує його озброєнням, згуртованістю, якістю командування, переможністю і разом з тим стримується на одному місці невеликими радянськими частинами ...".

Одеська область у німецько-радянській війні 1941-1945 рр.
: Документи та матеріали. — Одеса: Маяк, 1970. — С. 143.

Одеські коштовності у Фонд оборони

Iз книги відомого радянського письменника Володимира Карпова «Полководець»:

«Фронт становив собою велику, довжиною у вісімдесят кілометрів, дугу, яка впиралася своїми підставами в берег моря. На правому фланзі ця дуга відсунута була від Одеси приблизно на тридцять кілометрів, а на лівому фланзі і в центрі — на сорок. Ось на цю дугу командувач і командири частин стягували все, що вціліло в попередніх боях. Підрозділи не просто відходили, а вели запеклі бої із частинами противника, що рвуться до міста».

Карпов В.В. Вибрані твори. У 3-х т. Т. . 3 Полководець:
Повість. — М. : Художня література, 1990. — С. 52.

Свідчить карта:

Карта героїчної оборони Одеси 4 серпня — 16 листопада 1941 року.

Свідчить документ:

Свідчать очевидці:

«... Я мріяла стати кулеметницею і хоробро битися. Коли почалася війна, я була вже готова, склала на „відмінно“ кулеметну справу. Я потрапила — яке це було щастя для мене! — в Чапаєвську дивізію. Я зі своїм кулеметом захищала Одесу ... На вигляд я, звичайно, дуже слабенька, маленька, худа. Але я скажу правду: в мене жодного разу не затремтіла рука. Спочатку я ще боялася. А потім все пройшло ... Коли захищаєш дорогу, рідну землю і свою сім’ю (у мене немає рідної сім’ї, і тому весь народ — моя сім’я), тоді стаєш дуже хороброю і не розумієш, що таке боягуз ... »

Лист Ніни Онілової, 20-річної кулеметниці, Героя Радянського Союзу, до актриси В. М’ясникової, виконавиці ролі Анки-кулеметниці у фільмі «Чапаєв». (Н. Онілова загинула під час оборони Севастополя.) Крилов Н. Слово про захисників Одеси / / Військово-історичний журнал. — 1966. — № 11. — С. 15.

Незламна Павліченко

Жінки — герої оборони Одеси:

Кулеметник 25-ої Чапаєвської дивізії Ніна Онілова в 1941 році. Знаменитий снайпер Людмила Павличенко, що знищила в період оборони Одеси і Севастополя 309 фашистів, включаючи 1 генерала. Обом присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Свідчить документ:

Одеса була єдиним містом світу, в якому були введені картки на воду. Цей унікальний екземпляр невикористаної картки зберігається в Музеї кіно Одеської кіностудії.

Свідчать фотоматеріали:



Облога Одеси, літо 1941 р.

На стовбурах і щитах ворожих гармат морські піхотинці написали: «Стріляла по Одесі. Більше по Одесі стріляти не буде!» I провезли їх по вулицях міста.
Що налякало німців?

Так захищали Одесу:

Танк «НП» («На переляк») або «БНШ» («Біжи німець швидше») біля воріт заводу імені Січневого повстання (ліворуч). Всього на одеських підприємствах було вироблено 60 таких машин — тракторів, обшитих залізом. Пам’ятник «На переляк», встановлений на вулиці Розумовській у Прохорівському сквері (на фото справа).

Як ви думаєте, виходячи з представлених даних, які настрої панували в одеситів у період героїчної оборони нашого міста?

Чи зберігали одесити під час важкої оборони своє відоме на весь світ почуття гумору? Чим ви можете це підтвердити?

Відомий 69-й винищувальний авіаполк:

Один із винищувачів I-16 перед вильотом в районі Одеси. Командир 69 винищувального авіаполку Лев Львович Шестаков.

Двічі Герой Радянського Союзу, командир 69-го винищувального авіаційного полку, майор Лев Львович Шестаков (29 збитих особисто літаків противника, із них 11 під Одесою).
За час оборони Одеси полк Шестакова здійснив 6600 бойових вильотів, провів 575 повітряних боїв, 3500 штурмовок, знищив 124 ворожих літаки, з яких 94 — в повітряних боях, без урахування величезної шкоди, яку він завдав супротивникові в живій силі і техніці на землі. При цьому 69-й винищувальний авіаційний полк втратив 21 літак на землі і лише 6 — в повітрі. Одеська промисловість, не володіючи потужностями авіабудування, у період оборони Одеси відремонтувала 2 винищувачі I-16, якими був озброєний полк.

Фонди Музею Червонопрапорного Південного оперативного командування Збройних сил України.

Де в Одесі встановлено пам’ятник знаменитому авіа-полку?

5-та станція Великого Фонтану
Митна площа
411-та батарея

Чи можна вважати полк Л.Л. Шестакова полком асів?

Пройдіться Алеєю Слави та встановіть імена шести льотчиків полку, загиблих в повітряних боях, захищаючи Одесу. Всім їм було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Чи виправдано це нагородження (хоча і посмертно)?

Навіщо підірвали маяк?

Флот під час оборони Одеси:

Ескадрeний міноносець Чорноморського флоту «Незаможник» — найактивніший під Одесою радянський бойовий корабель.

Лідер ескадрeних міноносців «Ташкент» — найбільш швидкісний корабель Чорноморського флоту і найбільш успішний у боях під Одесою. Жителі нашого міста за незвичайне забарвлення цього корабля називали його «Блакитний крейсер», а для нацистських асів він був найбажанішою і найважчою ціллю.
«Більше Одесу обстрілювати не будете!»

Розповідає історик:

Російський військовий історик Олександр Федечкін про Григорівський десант:
На південному фланзі радянсько-німецького фронту — в районі Одеси — до кінця літа 1941 р. склалося дуже важке становище. Ціною величезних втрат німецько-румунським військам вдалося значно потіснити наші частини і, наблизившись до міста на 10-12 км, взяти під обстріл польовою артилерією Одеський порт і вхідний фарватер, що проходив всього в 4-5 милях від узбережжя. Систематичні вогневі нальоти далекобійних батарей, встановлених поблизу населених пунктів Чабанка і Гільдендорф, дуже ускладнювали проведення портових вантажно-розвантажувальних робіт, створювали реальну загрозу зриву постачання обложеного міста. Єдиним виходом із ситуації було проведення контр-наступальної операції, важливу роль у якій належало зіграти Григорівському десанту.

Морські піхотинці перед посадкою на кораблі для висадки в районі Григорівки.

Задум операції полягав у тому, щоб раптовим спільним ударом 421-ї й 157-ї стрілецьких дивізій із району Фонтанки, Iллічівки, Куяльницького лиману і тактичного морського десанту із району села Григорівка відкинути 13-у і 15-у румунські піхотні дивізії, які знаходяться на цій ділянці, на 15-20 км, і таким чином уникнути артилерійського обстрілу міста і порту.
Висадити десант вирішили у ніч із 21 на 22 вересня. Підрозділи проводили інтенсивні тренування. Були заново відкориговані плани посадки і висадки десанту, схеми його розміщення на переході, виготовлені спеціальні трапи, сходні, лотки для вивантаження боєприпасів і харчів, на борт прийнято додаткові плавзасоби.
О 1:30 почалася висадка першого кидка десанту — роти під командуванням молодшого лейтенанта Чорупи. Досягнувши через 20-30 хв берега, передові групи запалили сигнальні вогні, орієнтуючись на які, висаджувалися інші підрозділи. Через перевантаженість плавзасоби часто не могли наблизитися до берега ближче, ніж на 100-150 м, що збільшило час проведення операції.
Використовуючи 7 корабельних баркасів, крейсер «Червоний Кавказ» протягом двох годин висадив особовий склад, після чого почав перевозити боєприпаси. Одночасно аналогічним чином йшло перекидання десанту з «Червоного Криму» і есмінців, що закінчилася о 5 год. ранку 22 вересня. На завершальному етапі висадки участь у ній взяла і «Червона Грузія», яка прибула у супроводі катерів із великим запізненням.
Успішно здійснивши висадку, 3-й морський полк відразу ж розгорнув стрімкий наступ з двох ешелонів. Перший становили 1-й і 3-й батальйони, що просувалися відповідно в напрямку Чабанки та Старої Дофінівки, маючи одним із завдань не допустити переправи румунських частин через Аджалицький лиман. Ще один батальйон полку був резервним і становив другий ешелон.
У результаті контрудару військ OOP, активно підтриманих десантом і кораблями Чорноморського флоту, були розгромлені 13-а і 15-а румунські піхотні дивізії. Наші війська захопили 19 гармат різного калібру, близько 40 мінометів, понад 1200 гвинтівок і автоматів, велику кількість іншого військового майна. Противник позбувся важливого в оперативному відношенні плацдарму, що дозволяв вести прицільний вогонь по місту і тримати під обстрілом Одеський порт.

Як ви думаєте, чи послабили румунсько-німецькі війська натиск на Одесу після Григорівського десанту?

Чи можна Григорівський десант вважати успішним, адже радянський наступ незабаром було припинено?

Які ще кораблі брали участь в обороні Одеси і де можна побачити увічнену про них пам’ять?

Свідчать документи:

«У зв’язку із загрозою втрати Кримського півострова ... в найкоротший термін евакуюватися військам Одеського району на Кримський півстров». «Командувачу ООР: все, що не може бути евакуйованим: озброєння, техніка, майно та заводи, зв’язок і рації обов’язково знищити, виділивши відповідальних за це осіб».

Одеський iсторико-краєзнавчий музей, фонд ВВВ. — Д- 29.
Партійні і радянські органи влади в обороні Одеси. — д. 2428, л. 9.

При цьому, виїхати рядовому городянину із блокадної Одеси на той час було справою нелегкою, для цього необхідно було мати певні зв’язки в «верхах». Однак, навіть отримавши заповітний пропуск для посадки на судно, вартість якого обходилася в 3-5 тисяч карбованців, за розповідями городян, потрібно було вистояти ще й багатокілометрову чергу, яка починалася в порту, живою рікою витікала на Митну площу, Польський узвіз, Єврейську вулицю і губилася десь на Пушкінській.

Державний архів Одеської області. — Ф. 11, оп. 11, д. 66, л. 5.

З журналу бойових дій 54-го стрілецького полку 25-ї Чапаєвської дивізії:

«13.10.41 р. О 7.00 супротивник атакує силами роти 1-й стрілецький батальйон. З 10.00 до 12.00 проти нашого батальйону діє вже батальйон супротивника. Всі атаки відбиті, ворог відійшов на свої позиції. З 15.00 — дощ. О 15.30 отримано наказ про залишення Одеси. Виявилося, що сьогоднішня атака румун для нас була остання. Залишаємо для прикриття позицій 2-й батальйон і починаємо екстрені збори ... »

73 героїчні дні: Хроніка оборони Одеси в 1941 році.
— 2-е вид. — Одеса: Маяк, 1978. — С. 276.

Свідчать нагороди:

Медаль «За оборону Одеси». Заснована 22 грудня 1941 р. Цією медаллю нагороджено близько 30 тисяч чоловік — найменше число нагороджених однією медаллю у німецько-радянській війні 1941-1945 рр.
Школи в катакомбах

Свідчать документи:

Остання листівка Одеського обкому партії, що була поширена серед одеситів в ніч на 16 жовтня 1941 р.:
"Дорогі друзі!
Кровожерливі фашистські загарбники віроломно напали на нашу улюблену Батьківщину. Орди двоногих звірів хочуть закабалити радянський народ, зробити нас, вільних громадян, своїми рабами, розорити наші міста і села, забрати всі багатства, створені нашою наполегливою працею!..
Обласний комітет партії і виконком обласної ради закликають вас не складати ні на хвилину зброї у боротьбі проти румуно-німецьких окупантів. Нещадно розправляйтеся із загарбниками, бийте їх на кожному кроці, переслідуйте слідом, знищуйте їх, як підлих псів. Хай в кожному будинку, в кожному дворі й вулиці, на великих і малих дорогах ворога підстерігає смерть.
Хай в кожному районі, в кожному селі нашої області й в місті Одесі грізно палає полум’я партизанської помсти! Дійте сміливо і нещадно, нещадно бийте і знищуйте ворога!
До зброї, товариші! До зброї і грізної помсти ворогові! Битимемося до тих пір, поки ворог не буде остаточно знищений і стертий з лиця землі".

Одеська область у німецько-радянській війні. 1941-1945.
Документи і матеріали. Одеса: Маяк, 1970. — С.208.

Використовуючи матеріали розділу, скажіть: чи була ефективна оборона радянських військ під Одесою? Аргументуйте свою відповідь.

Як ви думаєте, опинившись в глибині захопленої противником території, віддаленій майже на 300 кілометрів від найближчої радянської бази, чи могла Одеса захищатися, якби війська Приморської армії не були б евакуйовані до Криму?

В літературі про німецько-радянську війну число нагороджених медаллю «За оборону Одеси» вказується в 130 чоловік. Насправді її отримали лише близько 30 ти-сяч захисників нашого міста і декілька підприємств, наприклад, Одеська залізниця. Подумайте, чому в післявоєнний період число нагороджених збільшилось на всі 100 тисяч чоловік?