§3

Народження міста Одеса

Перетворення невеликого поселення Хаджибей у портове місто Одесу: закономірність чи ...?!
Балтський випадок

Факти свідчать:

Напівзруйнований Хаджибей став улюбленим місцем козаків, що очікували ворогів, які йшли дорогою з Очакова до Аккермана і Бендер. Недаремно в XVI і XVII століттях Хаджибей в турецьких і татарських джерелах згадувався виключно як «дуже небезпечне місце».
Всі важливі перемоги козаків на землях сучасної Одещини важко перерахувати. Тут відзначився і відомий козацький ватажок Северин Наливайко, і гетьман Григорій Лобода, і кошовий отаман Iван Сірко. Останній тричі перемагав турків і татар на річках Куяльника.
Фастівський полковник Семен Палій не тільки здобув перемогу над татарами у відомій битві на р. Кодимі 1695 р., але і в квітні 1691 р. з двома сотнями козаків розгромив татарське поселення на Пересипі, захопив значну здобич і звільнив багато християн — волохів та угорців, взятих татарами в полон під час війни з Австрією.
Як козаки Хаджибей брали

З історії козацьких походів:

Українські козаки брали активну участь у двох російсько-турецьких війнах XVIII ст. Під час першої із них, 1768- 1774 років, біля Хаджибея кілька разів здобували перемогу запорізькі козаки. Зауважимо, що козаки виступали не як самостійна сила, а в складі російської армії. На світанку 2 жовтня 1769 р. у результаті штурму Хаджибея, загін Семена Галицького із 3 тис. чоловік захопив багато полонених, а також 20 тис. голів великої рогатої худоби, коней, овець і 180 верблюдів із військового резервного запасу самого кримського хана.
Влітку 1770 р. відбувся наступний похід на Хаджибей — загону із 7 тис. чоловік під командуванням кошового отамана Петра Калнишевського, який діяв разом із регулярним російським військом під командуванням генерала Олександра Прозоровського. Генерал у своїх рапортах про цю операцію зазначив хоробрість запорожців, які вели бій під перехресним вогнем ворога. Втрати козаків склали 10 чоловік убитими і 27 пораненими.
Але вперше Хаджибей підкорився російським багнетам та козацьким шаблям на початку 1774 р. А вже у травні комендант фортеці поручик Семен Веденятін успішно відбиває атаку турків, які прагнули повернути укріплення.
За умовами Кучук-Кайнаджирського миру, підписаного із Туреччиною 27 липня 1774 р., до Росії відходили землі між Бугом і Дніпром. Але Хаджибей залишався за межами цих територій і його довелося повернути туркам.

Меморіальна дошка на місці підписання Кучук-Кайнаджирського миру.

Після 1775 р., коли російська імператриця Катерина II знищила Запорізьку Січ, багато козаків переселилося на турецькі землі, не бажаючи коритися новій владі. Саме ці козаки заснували села Усатове й Нерубайське в передмісті Хаджибею.
Ті козаки, які прийняли умови російської влади, сформували відоме «Чорноморське козацьке військо» й у вересні 1789 р. вдруге відбили Хаджибей у турків, на цей раз вже назавжди.
Пересип — острів?

Свідчить карта:

Карта, видана у Відні близько 1790 р., з межами Єдисанської орди із зазначенням місць боїв Російсько-турецьких воєн XVIII століття. На карті показана фортеця Єні-Дунья на місці сучасної Одеси.
Одеське золото

З історії російсько-турецької війни на території нашого краю:

Під час російсько-турецької війни1787-1792 років російські війська витіснили турецькі війська із північно-західного узбережжя Чорного моря. Після падіння Очакова у грудні 1788 р. турецький флот зробив своєю регіональною базою гавань Хаджибея. Захоплення Хаджибея стало першочерговим завданням для звільнення узбережжя між Дністром і Дніпром від турецького флоту.
Підготовка до захоплення фортеці почалася влітку 1789 р. із посиленої розвідки. 3 (14) вересня 1789 р. за наказом головнокомандувача Південною армією генерала-фельдмаршала Г.О. Потьомкіна з Очакова до Хаджибея вийшли три кінних і три піших полки козаків Чорноморського війська під командуванням військового отамана З.Чепіги, військового судді А.Головатого з шістьма гарматами. Щоб приховати маневр, війська просувалися лише вночі та 12 (23) вересня 1789 р. досягли Пересипу.
Наступного дня до козаків приєдналися регулярні російські війська: один батальйон Троїцького піхотного полку на чолі з командиром полку полковником О.С. Хвостовим, Миколаївський гренадерський батальйон на чолі з командиром секунд-майором Воєйковим. У їхньому арсеналі були батальйонні, польові й облогові гармати. Саме з цих козацьких полків склався передовий загін під загальним командуванням генерала де Рибаса. Основні сили російської армії під командуванням генерала I.В. Гудовича йшли на один денний перехід позаду.

План фортеці Єні-Дунья (Хаджибеєвської) у 1790 році.

На день 13 (24) вересня 1789 р. весь передовий загін розташувався в яру — Кривій балці, таємно від ворога.
Послані раніше до Хаджибею козаки донесли де Рибасу, що гарнізон фортеці складається всього із 300 чоловік та 12-ти гармат, але оборону посилює турецький флот — близько 40 суден у морі й 33 лансона, що стоять на якорі біля берега. де Рибас прийняв рішення почати штурм фортеці, не чекаючи підходу основних сил. На перешийку між морем і Куяльницьким лиманом генерал розмістив батарею із 4-х облогових і 12-ти польових гармат (всю наявну в його загоні артилерію), направивши її вогонь у море, щоб пошкодити ворожий флот і не дозволити йому допомогти захисникам фортеці. У той же час були точно розподілені дії загонів при штурмі фортеці. Секунд-майор Воєйков повинен був, відкривши себе ворогові, відволікти його увагу на себе, зайняти околиці замку, відрізаючи можливість як висадки десанту з турецьких кораблів, так і можливість втечі з фортеці гарнізону. Основна роль відводилася батальйону під командуванням полковника Хвостова, який за підтримки із флангів двох полків чорноморських козаків мав, рухаючись вздовж берега, підійти потай до фортеці і штурмом оволодіти її валом.
О четвертій годині ранку турки помітили колони росіян, що наближалися, але було вже надто пізно. Протягом декількох хвилин батальйон полковника Хвостова, в якому був і де Рибас, оволодів фортецею.
Однак взяттям фортеці бій не скінчився. Вранці, на світанку, турецький флот підійшов до берега і намагався вогнем кораблів відбити фортецю. I хоч перевага сил була на їхньому боці, повернути собі Хаджибей турки не змогли. Цьому сприяв сильний вітер, який ускладнював маневрування турецьких кораблів, і терміново надіслана Гудовичем батарея із 12 гармат під проводом майора Меркеля, розгорнута на березі біля підніжжя захопленої фортеці проти турецького флоту, яка своїм вправним вогнем відігнала турків. При цьому як генерал Гудович, так і де Рибас у своїх подальших рапортах одностайно відзначили батарею майора Меркеля, яка вела точний і прицільний вогонь.
Після взяття фортеці Хаджибей де Рибас доповідав Гудовичу: «Втрати з нашого боку — це 5 вбитих, один поранений офіцер, один унтер-офіцер і 31 рядовий. Турків вбито близько сотні». У рапорті «нагору» Гудович залишає дані російських втрат, але про турків пише «близько двохсот». Спогади очевидців штурму кажуть про інше: російські загони втратили 15 вбитими та 50 пораненими, турків вбито до 70, поранено до 120 осіб, решта гарнізону зуміла втекти.
Офіційні трофеї росіян такі: взято в полон двох: бунчужного пашу Ахмет-бея, бин-пашу, 5 агів, 5 байрактарів, одного капітана корабля та 66 нижчих чинів, 12 гармат, 22 діжки з порохом, 800 ядер, 7 знамен і 2 прапора, підбито два турецьких лансона, один із яких незабаром затонув, а інший був змушений підійти до берега і здатися.
Хаджибей був взятий штурмом загоном генерала Йосипа де Рибаса та отамана Захара Чепіги. У ніч із 13 на 14 вересня 1789 року Хаджибей впав на світанку, з четвертої до п’ятої години. Вранці перемогу святкували офіцери в місцевій кав’ярні грека Симона Аспоріді, що була розташована на розі теперішніх вулиць Катерининської та Грецької.
Менш ніж за два місяці після штурму, 10 листопада, головнокомандуючий російськими військами Г.С. Потьомкін наказав розібрати фортецю на будівельний камінь. Укріплен- ня Хаджибея підірвали двома мінами, це були вимоги часу — війна тривала. Так перестав існувати Хаджибеївський замок Єні-Дунья.
Після завершення російсько-турецької війни 1787-1791 рр. за умовами Ясської мирної угоди від 29 грудня 1791 року землі між Південним Бугом та Дністром разом із Хаджибеєм були передані під владу Російської імперії.

Чому одним із командувачів російськими військами, які брали фортецю Хаджибей, був іспанець де Рибас?

Він був родичом імператриці
Він був позашлюбним сином Катерини ІІ
Він служив у російській армії
Він переховувався від іспанської влади

Визначте, в якому козацькому війську служив отаман Головатий?

Запорозькому
Чорноморському
Кубанському

Прослідкуйте на історичній карті процес нарощування території Російської імперії за Кучук-Кайнаджирським і Ясським мирними договорами. Відповідь сформулюйте, використовуючи тільки назви річок.

Одеса в задзеркаллі або що означає «Асседо»?

Факти свідчать:

Хаджибей на початку 1790-х років.

Місцеве населення Хаджибея, що залишилося тут з турецьких часів, було вкрай малочисельним. Так, в 1793 р. в окрузі Хаджибею було лише 8 населених пунктів, де мешкало 254 особи. Серед них: Дальницька слобода, чотири малих безіменних слободи при річці Свиній і дві такі ж слободи при річці Куяльник. Що стосується самого Хаджибею, то в ньому було лише 10 дворів з населенням 28 чоловік. Ці десять дворів були розкидані по пустому степу навколо руїн старої Хаджибеївської фортеці. Таким було до початку 1794 р. споконвічне населення місцевості, на якій судилося вирости Одесі та її передмістям.
Запам’ятайте   — О-д-е-с-а!

Облаштування відвойованих у турків земель. Заснування Одеси:

Після Ясської мирної угоди (1791 р.), за пропозицією О. Суворова, у Хаджибеї, який нарекли на слов’янський манер Гаджибеєм, у 1793 році почалось будівництво фортеці. Було вирішено зарахувати фортецю Хаджибей до III оборонної або Дністерської лінії. Ця лінія оборони у складі Тираспольської, Овідіопольської та Хаджибейської фортець мала охороняти новий російський кордон з боку Бессарабії.
Будівельниками фортець призначили віце-адмірала де Рибаса та інженера де Волана. Проект фортеці, запропонований де Воланом, мав на меті створити тут укріплення на 120 гармат та 2000 осіб гарнізону. До будівництва взялися негайно, і 22 вересня 1795 року будівництво всіх фортифікаційних споруд було завершено. Однак, незабаром, початковий план будівництва військового міста у Хаджибеї переглянули. Росії був потрібен торгівельний порт на Чорному морі. Заплановані для цієї мети Херсон чи Миколаїв не підходили, бо розташовувались біля мілководних рік, які замерзали.
Заслуга де Рибаса і де Волана в тому, що, обстеживши узбережжя, вони зрозуміли самі та переконали імператрицю Катерину II у тім, що Хаджибей — найкраще місце для нового торгівельного порту. 27 травня (7 червня) 1794 року надійшов Найвищий рескрипт про увлаштування міста та порту в Хаджибеї. Місту надавалися звичайні для такого випадку привілеї: звільнення на 10 років від податків, військових постоїв, видача грошових позик із казни поселенцям на першоустрій, дозвіл сектантам проводити свої богослужіння та будувати церкви.
2 вересня (22 серпня за старим стилем) 1794 року було закладено перші портові споруди. Цей день з 1849 року відзначається як День заснування нового міста, яке в 1795 році отримало нову назву — Одеса.
Йо-хо-хо й пляшка... Одеса завжди любила поїсти... і не тільки!

Про походження назви міста:

Легенду щодо перейменування ХАДЖИБЕЯ в ОДЕСУ розповів профессор О.I. Маркевич. За його інформацією, 6 січня 1795 року на придворному балу Катерина II прийняла рішення про назву міста, промовивши: «Хай Гаджибей носить давньоелінську назву, але жіночого роду!» Малось на увазі давньогрецьке поселення Одесос, яке, за думкою, що існувала у той час, знаходилось неподалік заснованого міста. Насправді, таке поселення дійсно існувало, але знаходилось значно далі — біля сучасного міста Варни (Болгарія).

Руїни Хаджибея. 1818 г.

До речі, болгарські мовознавці В. Георгієв й I. Дуриданов довели, що Одесос — слово дакської мови, яке означає: «водний, наявність водоймища».
Перший спогад про Одесу міститься в заголовку «високо» затвердженого штату законного соляного магазину (складу) на 1 млн.200 тис. пудів солі від 10 січня 1795 року.
А вдруге назва міста профігурувала 27 січня 1795 року під час створення Вознесенської губернії. Згідно з документом Одеса відійшла до Тираспольського округу.

Використовуючи вже відомі історичні документи, візьміть на себе сміливість визначити дату заснування Одеси:

1415 рік
2 вересня 1794 року
27 травня 1794 року
22 вересня 1795 року
Вулиця Приморська старша за Одесу?

Засновники Одеси

«Зі скоєного мною в цьому житті інших дій вважаю важливим заснування порту й міста, якому за повелінням імператриці подаровано прекрасне ім’я — Одеса ...»

Йосип де Рибас

Вихідець з Неаполітанського королівства, нащадок древнього іспанського роду — Йосип (Хосе) де Рибас, приходить на військову службу в російську армію у віці 18 років.

Йосип (Хосе) де Рибас.

Виганяючи турків з наших країв, він досяг успіху в ратних справах, чим заслужив авторитет і повагу імператорського двору. Відомі два історичні документи, написані знаменитим і впливовим тоді графом О.В. Суворовим, в яких полководець утішно відзивається про Й. де Рибаса.
Де Рибас пробув на посаді градоначальника Одеси до січня 1797 р. В 1798 р. при Павлові I де Рибас став адміралом. Був автором проекту плану зміцнення Кронштадта і призначений керівником департаменту.
Помер в 1800 р. у віці 51 рік (сучасники вважали від отрути).

Коли і ким було взято турецьку фортецю Єні-Дунья та поселення Хаджибей?

1789 році Потьомкіним
1790 році Суворовим
У 1789 році де Рибасом

Прокоментуйте слова Йосипа де Рибаса, що представленні в документі 3.8.

Використовуючи додаткову літературу, підготуйте повідомлення/презентацію про діяльність Йосипа де Рибаса в Одесі.

Перша поліція міста

Факти свідчать:

Лист О. В. Суворова до Й. де Рибаса від 22 вересня 1789 р. (після взяття Хаджибеївської фортеці)
«Милостивый государь мой, Осип Михайлович! С победою вашего превосходительства над Гаджибеем имею честь поздравить. Усердно желая, побеждая неверных и далее, заслужить лавры. Александр Суворов».

Відомий російський полководець О.В. Суворов (1730-1800). Портрет роботи великого українського поета і художника Т.Г. Шевченка.

Після взяття Iзмаїла 2 грудня 1790 О. Суворов назвав де Рибаса «дунайським героєм». За героїзм, проявлений Й. де Рибасом при взятті Iзмаїла, він нагороджений «Георгієм» II-го ступеня, шпагою, обсипаною діамантами, і маєтком в 800 душ в Могилевській губернії.

Подвиг Й. де Рибаса оспівав у поемі «Дон Жуан» англійський поет Байрон.

Цікаво знати:

Перший будинок в майбутній Одесі заклав граф Г.С. Волконський зі своїм другом Йосипом де Рибасом на розі нинішніх Рішельєвської і Ланжеронiвської вулиць. Сталося це 22 серпня (за старим календарним стилем) 1794 року.
При розкопках на місці будинку Волконського археологи виявили заставну траншею. У ній знаходилися уламки двох кришталевих келихів і підноса, осколки пляшки з пробкою, монета — «п’ятак» 1784 р. з вензелем імператриці Катерини, а також проржавілий офіцерський кинджал. Келихи були розбиті об цегляний фундамент першого одеського будинку, потім траншею засипали. Єкатерининський «п’ятак», акуратно покладений гербом вгору, ясно датував час цього ритуалу, тобто після 1784 р. — року карбування монети.
З кришталевих кубків випили віце-адмірал Йосип де Рибас (як засновник міста) і генерал-поручик Григорій Волконський (як хазяїн першого будинку). Але монета, покладена ними в основу фундаменту, свідчить, що була відсвяткована не просто закладка першого будинку, а заснування самої Одеси. Річ у тому, що в ту епоху, епоху класицизму, монети закладалися тільки під пам’ятники видатним діячам культури або політики.
Наприклад, в 1827 р. заклали підніжжя пам’ятника Дюку де Рішельє на Приморському бульварі. У фундамент пам’ятника були покладені медалі і монети, що відносяться до царюванння Людовика XVI, Катерини II, Павла I, Олександра I, Людовика XVIII, яким Рішельє мав щастя служити.
А також була закладена медаль імператора Миколи I, декілька срібних монет 1827 р. і бронзовий медальйон із зображенням покійного Дюка, вибитий з нагоди його смерті в Парижі в 1822 році.
Отже, археологи знайшли місце закладки не просто будинку, а цілого міста, якому судилося було незабаром стати найбільшим портом на берегах усього Чорного моря і перетворитися на четверте за величиною місто Російської імперії (після Санкт-Петербургу, Москви і Варшави).
Одеса інтер-  національна? Такі да!

Одеса очима іноземців:

Уперше Одеса описана в другій половині 1795 р. (тобто лише в однорічному віці) англійкою Мері Гутрі у книзі «Подорож, здійснена у 1795-1796 роках до Тавриди ...». Смілива мандрівниця, треба сказати, чудово знала засновника нового міста Йосипа де Рибаса, який був товаришем по службі її чоловіка Метью Гутрі в Сухопутному шляхетському кадетському корпусі. Спостерігаючи за спорудженням старого Карантинного молу, вона вигукнула: «Наскільки я розумію, воно [місто] є великим і важливим місцем, щось на кшталт Шербура у Франції»!
Така була оцінка міста, яке ще не існувало. Не минуло й року, а пророцтво Мері почало справджуватися. Перебуваючи тут проїздом, сардинський дипломат барон де ля Турбія був присутній уже під час будівництва другого молу, бачить зведену фортецю і чотири приморських батареї. «У місті, в якому рік тому нічого не було, — дивується він, — налічується вже до тисячі кам’яних будинків. Влаштовані кам’яні казарми на 10000 осіб, військовий госпіталь і карантин, магазини для адміралтейств. На воду вже спущені три кораблі майбутньої легкої флотилії. Побудовано магазини для солі».

Вид Одеси близько 1800 р.

Хто був власником першого побудованого будинку в Одесі?

Граф Г.С. Волконський
Де Рибас
Рішельє

Чим викликано здивування сардинского дипломата, котрий перебував у нашому краї?

Iноземні градоначальники
Мала кількість питної води
Швидкість будування міста

Як ви думаєте, що так вразило іноземних гостей нашого міста?

Погані дороги
Схожістю з Францією
Краса моря