§8

Таємниці будівництва міста

Нове і правильне місто...

Документи свідчать:

Матеріали із книги "Століття Одеси. З портретами адміністративних і суспільних діячів із видами Одеси. Одеса. Типографія Л. Нітче, Поліцейська № 30, 1894
Коли вперше зламався головний годинник міста?

 

Одеса з моменту свого заснування була містом, яке будувалося за планом, і з цього часу її історія відображає не тільки військові й комерційні інтереси, а й естетичні уявлення епохи.
Рельєф місцевості ставив перед будівельниками складні завдання. Частина біля моря, природно, стала портовим районом — тут з’явилися причали, карантин, митниця, склади — але тут не залишалося місця для будівництва великого житлового масиву. Місто розташувалося основною своєю частиною на високому береговому обриві, що плавно знижувався на південний схід. Дві балки прорізали поверхню, своєрідний рельєф ускладнював розбивку виключно симетричної мережі вулиць.
План Одеси, підготовлений де Воланом, складався «відповідно до західних ідей того часу». Для збереження симетричності прямокутних міських кварталів основна мережа вулиць була розташована під кутом до берега. Подібна модель була популярна в містобудуванні того часу і часто застосовувалася, наприклад, у нових містах американського заходу. Проект де Волана передбачав просторі вулиці шириною 100 футів, стара турецька фортеця була відокремлена від житлових районів еспланадою.

Патриція Херліхі. Одеса.
Iсторія 1794-1914. Одеса. — Оптимум.-2007

Демократична влада або як виховати гарний смак

Перший план забудови Одеси 1794 р.

 

Соборна площа в середині XIX століття.
Мемуари про Одесу

 

Місто, яке зростало, не повною мірою відповідало оригінальному плану де Волана, але у своїх широких вулицях і їхньому правильному плануванні Одеса продовжувала відображати його задум. I не дивно, що, прибувши з Нового Світу, Марк Твен відзначав у 1860-х роках схожість Одеси з американським Середнім Заходом:
«Зійшовши на берег, я ступив на мостові Одеси та вперше після довгої-довгої перерви нарешті відчув себе як вдома. На вигляд Одеса точнісінько американське місто: красиві широкі вулиці, та до того ж прямі; невисокі будинки ... ділова метушня на вулицях і в крамницях: квапливі перехожі; будинки і все навколо новеньке з голочки, що так звично нашому оку. Куди не подивись, вправо, вліво, — скрізь перед нами Америка!»

Патриція Херліхі. Одеса.
Iсторія 1794-1914. Одеса. - Оптимум -. 2007

 

Німецький лікар, який ще раніше відвідав Одесу, також особливо відзначав широкі вулиці і розташування міста між двома пустельними просторами:
«Вулиці, як і всі заново побудовані в Росії, безмежно широкі й просторі настільки, що можна бачити море в одному і степ — в іншому кінці вулиці, а із центру міста можна спостерігати одночасно і пустелю вод, і пустелю трав».

Патриція Херліхі. Одеса.
Iсторія 1794-1914. Одеса. — Оптимум -. 2007.

Архітектурні стилі Одеси

Архітектурний стиль Одеси унікальний

Одеса будувалася слідуючи високим античним зразкам, як би підкреслюючи спадкоємність з еллінськими містами — колоніями, що колись благоденствували в цих місцях ...
Невід’ємною частиною одеського пейзажу стали розкішні палаци в романському стилі, стилізовані під античні часи торгові галереї, французькі пасажі, грецькі споруди з терасами і внутрішніми двориками, типово середземноморські кав’ярні та винні підвали, культові споруди практично всіх світових релігій. Вся обширна центральна частина Одеси являє собою унікальний архітектурний заповідник, де на вулицях органічно переплелися готика і класицизм, ампір і бароко, ренесанс і модерн. Багато десятиліть тому вже можна було милуватися гармонією чудових архітектурних ансамблів, що складають і сьогодні красу і гордість Одеси.


Одеська Біржа (нинішній будинок Міської Ради) — геніальна імпровізація Джакомо Кваренгі (автор прототипу — Олександрівського палацу в Царському Селі (нині м. Пушкіно Ленінградської області Росії), Карла Боффо (автор проекту) та Франческо Ботто на тему античності. Про безперервний біг часу нагадують розташовані над фризом будівлі дві жіночі скульптури — символи Дня і Ночі. Між ними годинник-куранти: кожні півгодини вони видзвонюють ГIМН ОДЕСИ — мелодію пісні « з оперети «Біла акація», яку композитор Iсаак Дунаєвський присвятив нашому місту.

Знамениті сходи:

Для того, щоб стати парадним входом в місто із моря, Приморському бульвару деякий час не вистачало однієї, але вельми важливої деталі.
Нею стало спорудження до початку 40-х років XIX століття за проектом Боффо Потьомкінських сходів. У давні часи їх називали Бульварними, Гігантськими, а Потьомкінськими почали називати з кінця 20-х років XX ст. після виходу у світ фільму С. Ейзенштейна "Броненосець"Потьомкін".
Потьомкінські сходи спрямовуються до порту широкою і потужною рікою. Завдяки оригінальному прийому перспективного зменшення ширини сходинок (внизу 21.6, а вгорі 13.4 метра) сходи здаються набагато вище своїх, і без того чималих, розмірів. Вони влаштовані так, що, дивлячись вниз, ми зовсім не бачимо сходинок, а широкі маршові майданчики зорово скорочують дистанцію між нами і портом. А з боку моря, навпаки, видно тільки щаблі. Все, що відбувалося і відбувається в Одесі, так чи інакше пов’язане з цим місцем — своєрідним епіцентром міста.

http://www.best.odessa.ua/places.htm

Made In Мала Арнаутська

Перші церкви Одеси:

В одеській історії і в серці одеситів вони займають особливе місце. У перший день життя міста, 22 серпня 1794 року за старим стилем, тут було закладено одну з перших міських будівель — дерев’яну церкву на честь святителя Миколая, а 25 травня 1808 року завершено будівництво кам’яного храму за планами інженер-капітана Ванрезанта та архітектора Франца Фраполлі. Того ж дня його головний престол був освячений на честь Преображення Господнього — звідси і нова назва. Спочатку храм був невеликий. У 1837 році, коли він став кафедральним собором, за проектом Г.I. Торрічеллі була побудована дзвіниця, головний дзвін якої відлили з гармат-трофеїв турецької компанії 1828 року. Після багаторічних перебудов, що завершилися майже в 1903 році, Одеса отримала один із найбільших у країні соборів. Його дзвіниця увійшла в усі лоції як одеський орієнтир. Шанування і народну любов принесли Спасо-Преображенському собору високоповажні реліквії, які зберігалися тут: чудотворний образ заступниці міста Касперівської Божої матері, ікона Трійці відомого художника Поля Леруа, образ Миколи Мірлікійського, мідний хрест, відлитий із монет, пожертвуваних рядовими — учасниками Кримської війни. Багато десятиліть собор відігравав особливу роль у духовному житті Одеси і всього південного краю. Сюди йшли за допомогою. Тут зустрічалися і у біді, і у радості. На жаль, все це не врятувало собор від руйнування у роки сталінського режиму. Він був підірваний 6 березня 1936 року.
У 2001 році відбулося урочисте освячення заново відбудованої дзвіниці собору. Сьогодні відновлення міської святині зусиллями Чорноморського православного фонду та одеських підприємців практично завершено.

У чому оригінальність архітектури нашого міста?

Одесу будували європейські архітектори
Архітектура Одеси мала свій неповторний стиль
В її еклектиці, гармонії архітектурних ансамблів

З чим пов’язані різні назви сходів, іменованих сьогодні Потьомкінськими?

З тим, що лише наприкінці 20-х років ХХ ст. вийшов світ «Броненосець «Потьомкін» С. Ейзенштейна
В Одесі постійно змінювалася влада й перейменовувалися сходи
З тим, що не було офіційної назви сходів

 

У Парижі в 1901 році на конференції архітекторів Катерининська площа в Одесі, прикрашена пам’ятником засновникам міста, була визнана кращим цільним архітектурним комплексом в Європі!

Літературний будиночок

Специфіка одеських вулиць:

Мала Арнаутська
Вулиці Одеси вражають звучністю своїх назв. Кожна з них має свою історію, що йде з далеків часів, коли ще існували слободи. Мала Арнаутська саме належить до таких. На території нинішнього міста розташовувалася слобода, створена арнаутами або албанцями, яка називалася Арнаутська слобо- да. Назва сьогоднішньої вулиці бере початки звідти. Розташування міста впливає на формування його інфраструктури, традицій і звичаїв місцевих жителів.

Велика Арнаутська
Поруч із Малою Арнаутською мирно сусідить така ж старовинна вулиця, поява якої сягає своїм корінням у XIX століття, — Велика Арнаутська. Її назва пов’язана із Арнаутською слободою, що розташовувалася тоді між нинішніми вулицями Бєлінського і Канатною. За наказом герцога Рішельє слобода була сформована арнаутами або албанцями — солдатами, які заселяли цю територію. На Великій Арнаутській у ті часи розташовувався канатний завод Новікова, який згодом дав назву вулиці Канатній. Навпроти заводу було представництво компанії-виробника французького вина «Сен-Рафаель», а з 1910 року — цукровий завод фірми «Брати Бобринські».
Якщо говорити про інфраструктуру цього району, то вона складалася в основному завдяки діяльності маленьких майстерень, магазинів і крамниць. Торгівля такого типу змушувала ремісників створювати новинки або, дізнававшись про нові закордонні винаходи від іноземних мандрівників і купців, застосовувати їх у своїй справі. Торговці ж придумували нову рекламу свого товару для залучення покупців, яка дуже часто не відповідала дійсності. Мабуть, звідси і пішла серед одеситів іронічна фраза «зроблено на Великій Арнаутській», коли хочуть сказати, що походження та якість товару не є надійним.
Так само як і продукти харчування, ряснів різноманітністю одяг. Привезений з інших країн, він привертав покупців своїм нестандартним кроєм, незвичайними тканинами. Тут на ринку можна було знайти все: книги, годинники, валізи, заморські меблі і все-все, що може знадобитися у побуті і підкреслити статус місцевого мешканця, а також виділити його із загального натовпу. На Великій Арнаутській знаходилися і два заїжджих двори. Там годували коней, надавали кімнату для відпочинку, годували й напували заїжджих гостей. Крім цього, якщо комусь потрібно було скласти та надрукувати юридичний документ, то на вулиці це можна було зробити в одному з двох бюро. Тут же цей документ набирали на друкарській машинці, що було дивним для простого люду. А сьогодні вже нікого не здивуєш новинками комп’ютерної техніки, що продаються на сучасній Великій Арнаутській.

http://www.nice-places.com/articles/ukraine/odessa/385.htm

Використовуючи матеріали документів 8.2. та 8.3, опишіть бачення міста відповідно до плану де Волана.

Якою бачили Одесу представники Європи і Нового Світу (документ 8.5. та 8.6.)? Що спільного можна виділити і в чому різниця поглядів на архітектурний стиль Одеси?

Наведіть аргументи або контраргументи до інформації документа 8.11 про кращу площу Європи 1901 р.

Вулиця Катерининська: вчора і сьогодні. Підготуйте інформацію, порівнюючи стан зазначеної вулиці ХI ст . (документ 8.12.) та ХХI ст. (за сучасними фото).

Використовуючи додатковий матеріал, підготуйте повідомлення за темою «Нове про старе», розповідаючи цікаві факти про історію архітектурних споруд міста Одеси.